Я виріс у сім’ї атеїстів, особливих вірувань ні в Бoгa, ні в якісь прикмети у мене не було. А от дружинина мама, Софія Іванівна, дуже набожна. Жодної служби в церкві не пропустить, щодня може телефонувати, щоб розповісти яке свято нині, й що можна робити, а що заборонено. Крім того, ще в різні прикмети вірить моя теща. Я інколи міг пожартувати, говорив, що прикмети й православ’я то різне. Теща сварилася, говорила, що я безбожник і богохульник. Та в цілому ми все переводили в жарти.
Та ситуація змінилася після випадку, що спочатку мене дуже розізлив. Софія Іванівна, проживає у селі, до нас у місто їздити не любить. Ми до неї їздимо при потребі, зазвичай на вихідних. Та тих вихідних ми мали їхати з друзями на базу відпочинку. Софію Іванівну дружина попередила, сказала, що приїдемо на наступних вихідних.
Та поїздка не вдалася і все через тещу. Ми прокинулися рано вранці, адже автобус мав бути о шостій ранку. А от у п’ятій пролунав дзвінок у двері, яким же було здивування коли ми побачили на порозі Софію Іванівну. За п’ять років нашого подружнього життя вона була в нас всього три рази, і то з не великою охотою. А тут неочікуваний приїзд.
– Мамо, що сталося? – не на жарт розхвилювалася дружина.
– Ой, доню, ще ні, але може статися! – серйозно заявила теща.
– Ти, що захворіла, та й взагалі чому ти не зателефонувала, приїхала так рано? – не могла заспокоїтися моя Тетяна.
– Доню, в мене вчора весь день все з рук випадало, я ніяк не могла зрозуміти до чого то. А цієї ночі приснився поганий сон, в ньому ви входите в туман і вас не стає. Я думаю, що вас чекає небезпека, не можна їхати вам туди куди ви зібралися. – заявила Софія Іванівна.
– Мамо, що ти таке придумала?
– Ну це вже всякі рамки переходить, через ваші сни ми маємо відмовитися від своїх планів? – встряв я в розмову.
Якщо, чесно то мене ситуація дуже розізлила. Дружина ж намагалася заспокоїти тещу, що через те, що вона за нас хвилюється, от і їй сняться такі сни. Я ж при цьому вже вийшов з квартири й гукнув до дружини, щоб вона поспішила, бо ж запізнимося. Та теща вибігла за нами й почала голосити. Ми завели її у квартиру, не вистачало, ще сусідів розбудити. Таня завела мене в кімнату й запропонувала поїхати пізніше машиною, а поки, що заспокоїти маму і відвести її в село. Так і зробили, повідомив друзів, що запізнимося.
Та подія що сталася пізніше заставила нас просити вибачення у Софії Іванівни. Щойно виїхавши за місто з автобусом сталася неприємність. Вантажівка, що рухалася назустріч зачепила його. Декого з друзів навіть довелося госпіталізувати, з серйозними травмами. А от нам пощастило, удар прийшовся якраз у наші місця. Навіть уявити страшно, що могло статися. Друзі нам сказали, що у нас хороший ангел охоронець, що відвів від нас біду.
Ми дякували Софії Іванівні, та просили вибачення, що кепкували з її вірувань. Тепер ми прислухаємося до її порад, вона наш ангел охоронець.
