Вчора ввечері зайшла я на пошту забрати посилку, а людей після робочого дня було там багато. Тож черга була величенька. І от попереду мене розмовляли дві жіночки. Перша розповідала, що у неї вже декілька місяців стоїть пральна машинка без діла. Як зламалася зимою, так і досі не працює.
І нібито вона ще старого виробництва, тож полагодити її досить складно. Доведеться десь моніторити такі ж деталі, а це займе багато часу. Тож вона вирішила, що потрібно просто купувати нову. А грошей зайвих не було, тож поки збирала кошти і все прала вручну.
А інша жінка сказала їй у відповідь наступне:
– Як це, Галю, у тебе ж сім’я величезна?! Повна квартира людей і після всіх руками прати стільки часу! Та це можна здуріти. Навіть уявити такого не можу. Ми ж не в кам’яному віці живемо.
Ця ж Галина відразу почервоніла. А далі собі під ніс сказала, що виходу то у неї нема. Якщо вдасться зекономити, то через пів року буде нова машинка.
– А чому ти не можеш взяти якусь стареньку на час поки збираєте гроші? Або взагалі краще взяти в кредит.
– Та ти хоч уявляєш, скільки мені доведеться ті кредити виплачувати!? В таке влазити я не хочу. Ще не вистачало в боржники записатися. Вже ліпше самій прати ніж до кінця життя ще відсотки виплачувати. Дякую за таку пораду, але це не для мене.
Я забрала посилку і попрямувала додому, та ця розмова крутилась досі у моїй голові. Відразу пригадалися сусіди, що теж мають кредити. Вони обоє гарно заробляють і живуть добре. Не пам’ятаю, щоб вони були не в кредитах.
При цьому вони ростять дитину, мають хороший автомобіль, гарну побутову техніку, меблі, гаджети.
Ця ситуація трохи неоднозначна. З одного боку люди живуть гарно і ні в чому себе не обмежують. З іншого боку заощаджень у них нема. Інколи доводиться копійку з копійкою зводити в останні дні перед зарплатнею. Та мені ніколи не доводилося чути якісь невдоволення з їхнього боку.
От я і думаю, що є люди, які заощаджують на всьому, на чому тільки можна. Бояться витратити зайву копійку, не влазять в кредити, іпотеки, борги. Та щось не думаю, що ці люди можуть вважати себе щасливими. Постійно чимось переймаються.
Тож мені дійсно шкода ту Галину з черги. Я би точно не мучилась і краще взяла кредит на машинку. Стерті руки не варті тих відсотків і грошей. Тим більше поломка у всієї сім’ї, а «віддувається» тільки хазяйка. Рік прати руками це взагалі якась нісенітниця.
