Як це захворів? У якому він стані? здивувалася свекруха. У сплячому. Але нічого страшного, температура невисока, зима ж. Та це ж не просто зима! Це через твою роботу, ось і тягнеш додому всяку заразу! Скільки можна тобі казати знайди іншу роботу!
Марійка спала, коли раптом почувся гуркіт хтось відчинив двері! Вона протерла очі й глянула на годинник лише восьма ранку!
Тарасе, коханий, це ти? здивовано спитала вона, прислухаючись до шуму в хаті.
Відповіді не було. Лише чути було, як хтось зайшов у ванну й затих
Марійка швидко накинула халат і побігла боса до ванної.
Відчинивши двері, вона аж замерла від подиву.
Її Тарас стояв біля дзеркала, розтягнувши губи й уважно розглядаючи свій язик.
Марійко, а правда, що коли людина хворіє, то в неї білий язик? спитав він.
Ти що захворів? сонно перепитала вона.
Напевно так, зітхнув Тарас і торкнувся чола. Треба термометр. Де він у нас? Дай, я приляжу. Із роботи відпустили. Може, лікаря треба викликати.
Марійка знайшла термометр. Так і є 37,2. Ну от, зима, Тарас зліг. Лікарка прийшла через годину, виписала лікарняний.
Вона подзвонила матері:
Може, забереш Данилка з садочка? Додому йому не можна Тарас хворий.
Мати аж засяяла вона обожнювала онука, жила сама, і хлопчик був для неї великою радістю.
А що з Тарасом? Щось серйозне?
Та ні, звичайна застуда. Лікарка була, виписала ліки, треба відлежатися.
А ти як? занепокоїлася мати.
Все гаразд! Мені ще на роботу в другу зміну, попрошу свекруху заглянути до Тараса ввечері. От і весь тиждень так. Дякую, мам, домовились.
Що ж робити? Треба зварити легкий суп на курчати, а значить, ще забігти в магазин, окрім аптеки. Треба дістати з морозилки курячі ніжки, купити моркву й картоплю.
В аптеці вона взяла все необхідне. В обід розбудила чоловіка.
Тарасе, вставай, поїж супчика, Марійка штовхнула його за плече.
Той сів на ліжку, блідий.
Ой, мене нудить! Може, принесеш суп сюди? Не можу дійти до кухні.
Невже так погано? Добре, зараз принесу. Потім температуру поміряєш
Поївши, він перевірив температуру та сама, 37,2. Марійка дала йому таблетки. Тарас повернувся до стіни та знову заснув. Ну, слава Богу. Головне, щоб вона не захворіла чоловікові оплачують лікарняний повністю, а ось у Марійки в магазині з цим проблеми. А в сімї кредити, хворіти не можна. Вона подзвонила свекрусі:
Ганно Василівно, Тарас захворів. Якщо що зайдіть до нього ввечері. У нас у магазині в цей час завжди багато покупців, мені не додзвонитися.
Як це захворів? У якому стані? злякалася свекруха.
У сплячому. Нічого страшного, температура невисока, просто зима почалася.
Та це ж не просто зима! Це через твою роботу, ось і тягнеш заразу додому! Скільки можна тобі казати знайди іншу роботу!
Ганно Василівно, я ж не хвора! Ви самі казали, що Тарас у дитинстві миттєво міг злягти. Морози, ось і все
Щоб не продовжувати суперечку, Марійка швидко закінчила розмову. Ганна Василівна любила роздувати з іскри пожежу, і варто було чекати, що вона вже за годину буде на порозі. Але що ж, нехай придивляється, тим більше Марійці вже час збиратися на роботу.
Так і сталося свекруха примчала з пакетами трав для сина, мовляв, допоможе. Ну що ж, їй видніше. Вона охала та ахала, змінюючи синові сорочку на суху:
Ну як ти дозволила йому лежати у мокрій? Адже ще більше занедужає!
Ганно Василівно, він до цього спав, що я могла зробити?
Марійка пішла на роботу. За кілька годин відчула слабкість. Ну от і вона хвора! Але показувати не можна, треба достояти зміну. Ввечері вона поміряла температуру вища, ніж у чоловіка. Хотілося поскаржитися Тарасу, але той був зайнятий собою.
Щось знобить. Мама дала мені чай з малиною, ніби легше, але до ночі знову погано. Що прийняти?
Знаєш, мені теж нездужається
Ну, то й ти щось випей, сказав Тарас і знову поглянув у дзеркало на свій язик. Дивись, як і раніше білий.
Так, хворіти їй не можна! І скаржитися нікому: якщо скаже матері та дзвонитиме кожні пять хвилин з порадами, свекрусі почне звинувачувати, а чоловік усе одно в своєму світі.
Вона вирішила не скаржитися, тихенько пити ліки й ходити на роботу. Бо кредити ж нікуди не дінуться
Весь тиждень Тарас насолоджувався своєю хворобою, немов не було нещаснішої за нього людини навіть коли термометр показував рівно 37, він усе одно скаржився, що йому дуже погано.
Свекруха часто приходила зі своїми травами
