За два роки діду Трохиму буде вісімдесят. Уже п’ять років він господарює сам. Його дружина Марта відійшла в інший світ тихо, як і жила. З того часу дід не може знайти собі спокою, бо вдвох було легше виживати. А одному часом не вистачає на хліб. Дітей у нього з Мартою не було. Тому зараз доводиться часом дуже скрутно.
Добре, що сусіди його розуміють, допомагають, чим самі багаті. Хтось дасть свіжоспечену хлібину, а хтось молока принесе. Але в діда ноги ще міцні, тому не сидиться йому в хорошу погоду вдома – шукає можливість заробити на шматок хліба.
Пройдеться вулицею, загляне під кожен кущ і знайде кілька пустих пляшок. Це вже хлібина. Часом трапляється картон. І його Трохим в’яже до купи. Це також якась копійка.
Увечері все складає в багажник свого «Запорожця», бо власними ногами вже не дійде і не донесе усього, що зміг зібрати за кілька днів.
Сідає за кермо такого ж, як і він, старого автомобіля і везе свій «улов» до відповідного пункту.
Ото і сьогодні вже багажник заповнений. Старий сідає за кермо. Руки вже трохи трусяться. Але він справиться. Це ж не вперше.
Раптом на повороті вигулькнув невідомо звідкіль «Мерседес». Трохим ледь пригальмував, викручуючи кермо. Почувся різкий скрегіт. «Мерседес» зупинився. Дід також натиснув на гальма.
З дорогого автомобіля вийшов сорокарічний мужчина, глипнув на подряпане крило і відчинив дверцята винуватця пригоди.
-Ти мені за все заплатиш! Глянь, що ти витворив! Ану виходь з машини! – перейшов на крик молодик.
Старий зіщулено вийшов з автомобіля і не міг і слова видавити з себе.
Саме в цей час повз них проходила сусідка діда Трохима. Упізнала старого і налетіла на потерпілого:
-Як ти смієш так кричати? Ти ж його зараз до інфаркту доведеш. Невже не розумієш, що він тобі в батьків годиться. Ти б до свого батька так кричав?
Водій «Мерседеса» зрозумів, що зі старого нічого не візьмеш – страхування у нього немає і грошей також нема.
Уже теплішим тоном запитав, де живе Трохим. Так і роз’їхалися. Але все-таки, мабуть, цей інцидент не давав спокою молодому мужчині. Бо наступного дня, коли дід Трохим лише збирався снідати, хтось до нього постукав.
Коли старенький привідчинив двері, то побачив уже знайомого йому мужчину. Трохим аж вкляк з переляку.
А молодик заніс в хату дві сумки з продуктами, ще й зверху поставив триста гривень. Побажав Трохимові міцного здоров’я і пішов своєю дорогою.
Дід так і стояв переляканий несподіваним гостем. Навіть не попрощався.
