Моя дружина дуже гарна жінка. Колись я довго ходив за нею, щоб вона звернула на мене увагу. Що тільки не придумував, тільки б глянула в мою сторону. Коли вже надія покинула мене добитися від неї прихильності, один випадок зробив це за мене.
Увечері я повертався додому. Надворі темно. Попереду йде якась жінка. Я не звертав на неї уваги, іде собі та добре. Із за кута переді мною вискочило двоє молодиків і накинулися на жінку. Мене вони не побачили. Та жінка гукає на допомогу, а вони вимагають у неї гроші. Я стукнув одного по голові. Поки він міркував що з ним, відіпхнув другого, схопив дівчину за руку і ми щосили побігли вперед. Від погоні відірвалися. Коли стали перепочити, роздивився, що то Катя, за якою я бігаю ось уже рік.
Ми не поспішаючи пішли вулицею. Я провів її до будинку, в якому вона проживає зі своїми батьками. Від тих пір почали зустрічатися. А згодом Катя стала моєю дружиною. Через рік після весілля, в нас народився син. Гарний хлопчик, схожий на Катю. Але мої батьки, коли побачили його, відразу визначили, що на мене не схожий зовсім. Все від дружини. Але я тому радий. Нехай буде так, адже Катя в мене красуня.
Але як говориться, вода і камінь точить. Так і мої батьки. Як тільки приходять до нас у гості, так мама починає розмову про несхожість. І Катя в такі дні червоніє. Чому? Я все частіше почав задумуватися. Згадав, що за дев’ять місяців перед народженням Діми, дружина їздила до тітки в інше місто. Це мене насторожило. З того часу не було мені спокою. Я весь час приглядався до сина. Дошкуляв Катю своїми підозрами.
Одного разу дружина не витримала, і попередила, якщо і надалі недовірятиму, то вона розлучиться зі мною. На деякий час я заспокоївся. Та коли приходила моя мама, все починалося знову. Не витримавши такого положення вирішив зробити тест на батьківство, так, щоб Катя не дізналася. Тест показав, що я являюся батьком свого сина. Тому недовіру більше не показував. Відносини з дружиною налагодилися.
На перший день народження нашого синочка запросили багато гостей. Рідні з моєї сторони також багато. Коли за столом випили, розмови пішли жвавіші. Знову моя мама почала говорити, що Діма не схожий на мене, і скоріше не мій син. Я, щоб захистити дружину і сина відказав, що я не сумніваюся. Адже зробив тест на батьківство, який підтвердив, що Діма мій. Катя стояла бліда, коли це почула, але змовчала.
Лише вдома почала розмову. Коли це я встиг зробити тест, і чому вона про це нічого не знає. Я розповів їй все як було. Що дістали батьки своєю недовірою до неї. Щоб усім довести, зробив тест.
– А ти мені взагалі довіряєш? – говорила дружина. – Мені завжди потрібно тобі доказувати щось. А взаємна довіра у нас не діє? Як тоді жити з таким чоловіком. Адже це тільки початок нашого життєвого шляху. Надалі, коли народиться друга дитина, мені знову потрібно доводити про те що я не зраджую тобі. А ти підеш робити тест. Мене таке життя не влаштовує.
Надалі ображена пішла спати поруч із сином. Я думав. Що вона заспокоїться. Але марно сподівався. На ранок Катя почала збирати свої та Дімині речі. Я вмовляв її, щоб не робила так. Адже в нас син. Йому тато потрібен. На що Катя сказала, що не перечитиме нашим зустрічам. Продовжувала збирати речі. Вже через годину вони з сином поїхали до її мами. Думаю, що там також не зрозуміють її. Адже мені та наразі не віриться, що Катя із за якогось тесту змогла мене кинути.
Коли дізналася моя мама, почала сварити мою дружину. На цей раз я не стерпів і попросив замовкнути. Адже це вона підливала масло у вогонь. А я слухав і сварився з Катею. Чому не довіряв їй? Як повернути назад? Знаю, що то буде нелегко, але я спробую.
Як ви думаєте? Хто з нас правий, я, що тишком зробив тест на батьківство, чи Катя, що не захотіла жити з недовірою?
