Мої батьки дуже чудові люди, працьовиті й розумні. Зуміли створити міцну сім’ю, побудувати дім і виростити двох чудових дітей. Саме двох, бо самі не мали ні братів, ні сестер, а тому прагнули, щоб у нас була більша компанія.
Брат старший за мене на сім років, одружений. З дружиною у них уже трійко діток, а тому витрат багато.
Коли у них з’явилися перші двоє маляток я дуже раділа й підтримувала, адже стала тіткою. Жили наче в мирі й злагоді. Але постійно не вистачало їм грошей. Та й не дивно, невістка ніде не працювала, а брат час від часу їздив на заробітки до Києва. Та через свій складний характер довго ніде не затримувався й часто повертався без грошей. Але потреби були великі, хотілося добре жити. Так я почала помічати, як брат з невісткою почали використовувати батьків. До того ж наших батьків, бо невістчині родичі байдуже ставилися до всього. Залишать дітей на батьків, а самі на гульки, рибалки, ставки. До того ж постійно позичавши грошей. Часто й до мене зверталися з подібними проханнями, а я допомагала, адже любила брата й племінників.
З часом я зрозуміла, що такий спосіб життя їх влаштовує, через рік з’явився ще син, а ще через два донечка. Про яку роботу невістки можна було вже говорити. Вона доглядала діток. А брат микався туди-сюди, удававши серйозного батька, сім’янина, який забезпечує сім’ю.
Я поступово позичила не малу суму грошей їм, сподіваючись, колись все ж таки їх повернути, адже дуже мріяла про власне житло. Врешті наважила зробити покупку, але не вистачало певної суми. Увечері я відвідала брата, щоб запитати про кошти, коли б він міг їх повернути. Але в хаті застала застілля величезної компанії, які святкували покупку мопеда. Дійсно, мій брат на позичені кошти купив собі обновку, щоб не ходити пішки.
Я була шокована, адже розуміла, що своїх грошей уже не побачу. Та й говорити не було з ким, адже родина була на підпитку. Повернулася через два дні. На моє прохання повернути кошти брат сказав, що у них четверо дітей і коштів немає. Ще й здивовано провів очима, наче як ти цього не розумієш… Я розумію все. Але на застілля компаній кошти є завжди, на покупку знайшлися, на нові сукні й золото дружині вистачає. А я своє попросила й почула у відповідь лише скарги…
І як після цього вірити людям, якщо навіть найрідніші люди дарують такі сюрпризи?
