Я познайомилась зі своїм чоловіком, коли ми були ще дуже молодими. Кохання з першого погляду, прогулянки нічними вулицями, романтичні вечори та… найкраще у світі освідчення! Ми були закоханими та щасливими й, здавалося, ніщо у світі не зможе цьому перешкодити.
Наша казка закінчилась одразу після нашого одруження, коли ми з чоловіком прийшли жити до свекрухи. Мама мого чоловіка – жінка хороша, але не злюбила вона мене ще з першого нашого з нею знайомства. При кожній зустрічі, вона міряла мене холодними поглядами, в її очах завжди була присутня якась категорична критика в мою сторону. Я завжди відчувала від неї велику неприязнь, але вірила, що наше велике кохання з чоловіком розтопить лід і в її серці. З часом ми звикнемо один до одного, адже теж непросто хазяйнувати двом жінкам на одній території, ми навчимося рахуватися з особистими потребами кожної, просто потрібно трохи часу.
Час ішов, але нічого не змінювалося, я б сказала, навіть, навпаки – загострювалося. Свекруха контролювала практично кожну мою дію, кожен мій крок. Все, що б я не робила, вона заперечливо критикувала: не тим ножем м’ясо нарізала, не тою ганчіркою пил стерла, не туди взуття поставила і т. д. Постійно лежачи перед телевізором на дивані, вона була для мене, немов наглядачем в колонії.
Я терпляче старалася робити все, як мені диктувала вона і чекала… Чекала, коли вже прийде той час, що свекруха звикне, змириться, прийме мене у свою сім’ю і зрозуміє, що я дружина її сина, мати її онука.
Чоловік, звичайно, бачив всю неприхильність матері до своєї коханої, але робити з цього конфлікт і сварки не хотів. «Просто у неї такий характер, от побачиш, вона зміниться, вона полюбить тебе, моя мама хороша і чуйна людина, по-іншому і бути не може» – постійно заспокоював він дружину.
Та моя свекруха була не проломна. Для неї не мало ніякого значення як і коли висловлювати своє невдоволення моєю роботою. Так, одного разу, на день народження сина, я вирішила сама спекти торт, в сімейному житті так буває, що жінка інколи хоче спробувати себе в чомусь новому. Я розумію, що кулінарної освіти в мене немає, і здібності мої у випічці теж не на вищому рівні, але все ж таки елементарний бісквіт зробити можу. Додала трохи фантазії в оздобленні кремом і вуаля – і гроші зекономлені, і торт на вигляд вийшов досить такий нічого. Але не всі так думали, як я. Перед приходом гостей я знову вислухала цілу лекцію від свекрухи про те, що якщо я сама не можу щось зробити, то ліпше було б замовити нормальний торт і не псувати дитині свято. Мені тоді вже не хотілося ні святкувань, ні привітань. Коли тебе цинічно знецінюють на кожному кроці – приходить момент, що й жити не хочеться.
Мій терпець увірвався, коли я випадково почула телефонну розмову своєї свекрухи з подругою. Жінки явно «промивали кісточки» особі їхньої ж статі. Я ледве втрималась на ногах коли, прислухавшись, зрозуміла, що та особа – це я! Чого я тоді лишень не почула про себе: і підлогу мити не вмію, і дитину не виховую, їсти зварити – і того зробити не можу. Стільки бруду, вилитого тоді в мою сторону, я ще в житті в одному місці не зустрічала.
На кілька днів, після того випадку, я взагалі випала з життя, мене гнітила величезна образа, що назбиралась в мені за роки життя з цією жінкою. Я так вірила в хороші стосунки між нами, завжди старалась догодити, ніколи кривого слова не сказала в її сторону, а вона з такою ненавистю до мене відноситься.
Коли загострення моєї образи трохи притихло, я наважилась підійти до свекрухи та запропонувала поговорити, але знову почула невдоволення і докори, мовляв: «нічого робити не хочу, от і шукаю собі різні причини, лише б час згаяти».
В той момент з роботи якраз повернувся чоловік і, щоб виправдати себе, його матір почала йому говорити, що я чіпаюсь до неї через різні дрібниці. Я не витримала і, вже зі сльозами на очах, розказувала про розмову, яку чула на днях, про кожну приписану мені «характеристику». Переказала слово в слово, все що чула і запам’ятала з тієї розмови.
Конфлікт, який так довго стримував мій чоловік все ж таки вирвався на поверхню. І розпалила цей конфлікт я сама. Тепер місця собі не знаходжу – для чого я це зробила? Тепер в нашому домі можуть оселитись сварки та негаразди. Або й, взагалі, чоловік повірить своїй матері та прийме її сторону. Що я зробила неправильно? Я лише хотіла щасливу сім’ю і все зіпсувала своїми руками.
