Ми з чоловіком приїхали у наш медовий місяць до Одеси. Сонячного морського міста.
Насолоджувалися кожною хвилиною відпочинку, засмагали та купалися. А ввечері прогулювалися вздовж набережної.
І ось одного вечора на такій прогулянці до нас підійшла стара циганка. Спочатку вона пропонувала нам погадати, але ми відмовилися. Потім вона просто йшла за нами і пропонувала придбати всякий непотріб.
Тоді мій чоловік не витримав і сказав, що купить у неї годинник, якщо вона від нас відстане.
Стара циганка дуже зраділа і сказала, що вартість годинника 500 гривень.
Мій чоловік ще той хитрун. Він відповів, що має лише долари. Циганка зраділа і сказала, що згідна.
Так, як переводити по курсу долара вона не дуже вміла, то мій Василь повідомив, що це буде 15 доларів. Я усміхнулася, хотіла йому заперечити, але він мене стримав.
Далі він простягнув цій циганці 20 доларів і сказав, що з неї здача 5 доларів або 200 гривень.
Вона віддала годинник і здачу 200 гривень і задоволена життям пішла в іншу сторону. І лише чоловік тоді мені зізнався, що він віддав старій циганці сувенірну двадцяти доларову купюру.
Тобто того годинника і 200 гривень ми отримали безкоштовно.
