Моя мама не щаслива у шлюбі. Я зрозуміла це ще у дитинстві, коли вони з батьком постійно сварилися та з’ясовували свої стосунки. Вона звинувачувала його у байдужості, а він кричав, що її апатія зробила його таким. Все ж, кожного разу сварки припинялися й вони мирилися, зберігаючи сім’ю.
Коли я подорослішала, наважилася запитати у мами, чому після усіх принижень вона досі залишається з ним. «Так ви з Яною були маленькими. Хотілося, щоб діти росли у повній родині, де є і мама й тато». Розумієте наскільки цей застарілий стереотип укорінився у нашій свідомості. Неважливо щаслива жінка у шлюбі, чи ні, аби сім’я була повна.
Як на мене, то краще вже жити лише з мамою, або лише з татом, але уникати от таких епізодів, коли дорослі з’ясовують свої стосунки та кидають один одному взаємні обвинувачення не соромлячись присутності дітей заради яких вони й намагаються зберегти шлюб. Це повна маячня!
У мого чоловіка історія ще гірша. Батько все життя зраджував свою дружину. Не соромився приводити до них додому своїх коханок, відкрито знайомив їх з дружиною й отримував від цього своєрідне задоволення. «Бачиш, який я досі бажаний для інших. Ох і щастя тобі перепало. Цінуй мене!» – такий посил він вкладав у голову своєї бідолашної дружини. Добре, що чоловік не переймав досвід тата, а на його прикладі вчився, як робити не варто.
Й що ви думаєте, свекруха так і не покинула свекра. Ще й доглядала його після інсульту, а зараз оплакує й згадує, яким прекрасним він був чоловіком.
До чого я веду. Якщо ви дійсно переймаєтеся, який вибір зробити, щоб не нашкодити своїй дитині, то скажу вам от що. Краще дитина один раз переживе розлучення своїх батьків, ніж безліч разів слухатиме постійні конфлікти.
