«Як наварить, то лиш сама і їсть з Назаром. А мені це не йде до горла», А в неділю ще й батьки її мають приїхати. Вони мені треба? Скажи?

Моя подруга надто вимоглива, як до себе, так і до людей. Виховувала вона сина Назара. Любила його, як усі матері своїх дітей, і вихваляла при кожній нагоді. Звісно, вона виношувала надії, що в майбутньому буде хороша опора.

Хлопець і справді був славним – слухняним, виконавчим, успішним. Не одна дівчина в селі на нього заглядалися. А він після закінчення школи вступив до університету. Тут зустрів Олену і закохався в неї. Коли мама, тобто моя подруга, дізналася про це, то дівчина була вже на шостому місяці вагітності.

Як з’ясувалося, син одружився, не повідомивши про це батькам. Мама ледь не втратила свідомість від цієї новини. І  з першого ж дня заочно не злюбила своєї невістки.

Передовсім, як вона, така негідниця, посміла так увірватися в життя сина, та її зокрема. Ірина ніяк не могла цього перетравити. Назару вчитися треба, а не няньчити дітей у свої 17 років.

Мати настільки розійшлася, що посварилася з сином. Він, будучи в розпачі і як відповідальний тепер за долю Оленки та майбутньої дитини, кинув університет і влаштувався кур’єром. За щось жити треба. Це був ще один удар для матері.

Збігло три місяці і Оленка народила сина. Ірина аж ніяк не відчувала себе бабцею. Вважала всі події сном, який ось-ось розвіється, і все стане на свої місця.

Однак життя пливло за відомими йому законами. Оскільки Назар заробляв небагато, то житло молодій сім’ї не було за що винаймати. Тепер він задумався, куди їм податися з дитиною на руках. У Оленки була ще молодша сестра. У двокімнатній квартирі  разом з її батьками вони не помістяться.

Так вони опинилися вдома в Назара. Свекруха, як голодна муха, постійно зло дзижчала. Уже всі сусіди знали, яка в них погана невістка. І я сто разів про це почула.

Розповідала, яка вона невміла до кухні. «Як наварить, то лиш сама і їсть з Назаром. А мені це не йде до горла», – бідкалася вона. А в неділю ще й батьки її мають приїхати. Вони мені треба? Скажи?

На днях молоді одну з кімнат в хаті переробили на дитячу. Усі старі меблі заставили нас викинути. Невістка завезла все нове. Підлогу ламінатом покрили.

З такої оказії, як знайомство сватів з родиною, що мало відбутися найближчої неділі, моя подруга запросила й мене. Я спочатку вагалася, чи йти мені туди, а потім все-таки пішла. І скажу вам, що в мене склалося зовсім інше враження і про невістку, і про свою подругу.

Зрозуміла, якщо людина когось не любить, то вона здатна понавигадувати казна-що. Олена була красивою дівчиною з гарними манерами. Ще й до того добра господиня, бо стіл накривала для гостей невістка сама. Свекруха стояла в позі.

Батьки були доволі приємні інтелігентні люди. Матір мала власну аптеку. А батько викладав у коледжі. Вони виглядали виграшніше на фоні батьків Назара, матір якого сиділа надута, як індичка. І чого від невістки хоче Ірина?

Правда, наступного дня вона все-таки перебрала кісточки і батькам невістки перед своїми колегами на роботі. Я мовчала, зціпивши зуби. Мене направду рвало в середині від обурення. Але не могла всього виповісти своїй подрузі перед людьми і не хотіла нариватися на її агресію. Почекаю слушнішого моменту, щоб сказати їй все, про що думаю. Хай припне свого довгого язика і радіє, що Бог послав їм хорошу невістку і гарних сватів. Ірина ще не знає сучасної молоді. З мого погляду, Оленка як ангел. І нічого до неї присікуватися.

Оцініть статтю
Дюшес
«Як наварить, то лиш сама і їсть з Назаром. А мені це не йде до горла», А в неділю ще й батьки її мають приїхати. Вони мені треба? Скажи?