Заміжня вже майже три роки. Наразі вже виховую донечку Соломійку. Буквально тиждень тому дізналася, що вагітна вдруге. І що мені тепер робити?
Я не боюся народжувати і виховувати ще одну дитину. Завжди чомусь думала, що у мене щонайменше буде двоє дітей. Адже це така радість! Я сама з багатодітної родини і задоволена, що в мене є ще дві сестри і брат. Завжди є до кого піти в гості і, якщо треба, є кому підтримати.
У мене зовсім інша проблема. У мене зараз дуже натягнуті стосунки з чоловіком. Як бути далі? Не знаю. Бо все-таки тепер відповідаю не лише за себе, а й за дітей, їхнє майбутнє.
Жила я з Віталієм у мирі та любові з перших днів, аж поки до нас не переїхала жити свекруха. З того дня все й почалося.
Свекруха була доволі владною жінкою. Я одразу відчула, що мені з нею буде нелегко. Однак надіялася на Віталія. Адже ж я виходила заміж за нього, а не за його маму.
Матір чоловіка втручалася у скрізь, де тільки можна. Ледь не лягала разом з нами в ліжко. Звісно, куховарила я, за її оцінкою, дуже погано. На закиди щодо приготування страв я відмовчувалася, бо вона й справді була дуже хорошою господинею. Однак я також не пасла задніх, бо любила сама смачно поїсти і чоловіка чимось потішити.
За дитиною я також неправильно дивилася, не так одягала, замало гуляла з нею на свіжому повітрі і таке інше.
Після енної кількості докорів зрозуміла, що я свекрусі не догоджу, хоч би як старалася.
Останньою каплею було звернення до сина:
-Кинь її, поки не пізно. Вона ж така нездара в тебе.
Надіялася, що Віталій мене захистить. А він мовчки вийшов з хати, наче це його не стосувалося.
Зрозуміла, що мій чоловік хоч якось стане на мою сторону. А йому було байдуже. Лиш би його не чіпали. Тепер мені доведеться жити, пристосовуючись в усьому до свекрухи, бо вона зрозуміла, що цілком підпорядкувала сина собі.
А мене не влаштовує таке життя. Не влаштовує те, що мій чоловік виявився маминим синочком.
З такою журбою я поверталася додому з жіночої консультації, де щойно дізналася про дитину, яку виношую під своїм серцем. Думала, як повернути в наші стосунки знову радість. Як не допустити розлучення, на якому наполягає матір чоловіка?
