Мій хлопець втік від мене одразу, як тільки дізнався про мою вагітність.
До цього його чомусь не хвилювало мої слова, що я можу завагітніти, якщо не захищатись під час близькості. Мовляв нічого не станеться і взагалі йому казали, що він безплідний.
Так от тільки тоді треба було в нього справу попросити, а не вірити на слово. Зробив він мені двійню, хлопчика і дівчинку, а сам втік кудись туди в захід сонця. Але що робити? Не лишу ж я власних дітей, правильно?
Тому довелося тягнути все на собі. Найважче було, коли діти народились і треба було з ними виходити на прогулянку. Я тоді жила на четвертому поверсі п’ятиповерхівки. І, звісно ж, там не було ліфту. А дітей двоє, відповідно і коляска важча.
То уявіть собі, як я з двома дітьми, сумкою і важкою коляскою спускалась вниз. А як вверх підніматись після гуляння? Жах просто. Тому, коли мої двійнятамнарешті зробили свої перші кроки та стали більш менш впевнено триматись на ніжках, моє життя стало легшим.
Я не могла нарадітися тому, як ростуть мої дітлахи. Сумно, правда, було, що вони не отримують батьківського тепла від тата, але я старалась замінити їм і його також.
Та не надовго я взяла на себе цю роль. Одного разу мені довелось замовити майстра, який би зібрав два ліжечка для моїх бешкетників. В ліжечка свої дитячі вони вже не вміщались. А я ніяк не могла розібратись, що з тим ліжками робити. Тому запросила майстра.
До мене прийшов красивий молодий чоловік. Він став скручувати ліжка, а я тим часом готувала на кухні частування. Дітлахи ж в мене вже підросли, стали балакучі, що хоч відбавляй. Могли теревенити цілими днями без зупинки. От вони і пішли поговорити з майстром.
Через деякий час я почула річний сміх двійнят. Майстер, трохи відклав свою роботу та розповідав дітям казку про пригоди ельфів, що живуть в чарівних хатинках-грибах. А діти додавали свої деталі і історію.
З тих пір ми з Олегом почали спілкуватись. А потім це стало переростати в дружбу, з дружби в кохання, а потім і в шлюб. Зараз ми щасливі разом та виховуємо наших двійнят. Олег вирішив всиновити їх. Поки більше дітей не хочемо. Нам достатньо того щастя, що вже є.
