Сиділи ми ввечері з дружиною, пили чай і раптом сплила в пам’яті історія, коли мене обікрав мій же рідний батько. Зовсім недавно був подібний обман у шахраїв, вони телефонували, казали, що хтось із родичів попав в біду і, якщо негайно дати гроші, то все буде в порядку. Тоді правоохоронці всіх попереджували про те, щоб повідомити всіх літніх родичів.
В мене самого нема такого родича, який би міг попасти в тюрму або прости в лісі чи ще щось.
В мого брата повинно було відбутися весілля, і вони разом з батьком придумали як їм добути грошей на цю подію.
Адже брат мій грошей не мав, працювати особливо не хотів, тому грошей там не було і не могло бути в принципі.
Телефонує мені батько і питає, про те що сталося і чи випустили мене вже чи все ще утримують. Я, звичайно, не розумію, хто і де мене повинен тримати.
На що батько мені відповідає, що йому недавно подзвонили і сказали, що мене затримали, знайшли в кишені щось заборонене. Батько знав, що нічого забороненого в мене знайти не могли, тому зразу згодився цим людям заплатити гроші. За його словами він віддав їм 30 тисяч гривень і вони сказали що мене відпустять.
В голові відразу ж почали спливати картини про шахраїв, коли вони дзвонять і кажуть, що щось сталося з рідними або дітьми. Я, звичайно, засмутився. Мені стало жаль батька. Але я поцікавився чому він не подзвонив мені.
Як переводив гроші, чому всім вірить тільки на слово. Ще запитав про номер з якого телефонували.
Але батько відповів,що все видалив,бо дуже боявся за мене. Не залишилось ні номера телефону, нічого. А гроші просто завернув в папір і кинув в урну. Він сказав, що віддав останнє, всі свої збереження, які відкладав все життя.
Хотів поїхати кудись трохи підлікуватись, а тепер навіть не знає що робити.
Мені ж було дуже не по собі, було стидно перед батьком, що він віддав за мене стільки грошей. Тому ми з дружиною порадились і я віддав батькові гроші.
Про те, що мене обдурили, дізнався тільки на весіллі у брата. Випадково почув, як подруги нареченої сміялися і обговорювали жениха. Вони говорили, що весілля більш менш нормальне, але звідки наречений взяв гроші, щоб стіл накрити. Там ж подруги і розказали, що коли спитали де жених взяв гроші на весілля, то вона відповіла, що в урні. Коли розпитали детальніше, то виявилось, що наречений зі своїм батьком обдурили своїх родичів. А потім вони почали обговорювати мене, що я мов став бізнесменом, вибився в люди, а ділитися грошима не хочу.
Я, як ошпарений, вискочив на двір, стояв біля кафе, мені було так зле, що словами не передати. Думав влаштувати скандал, але гості про мене подумають погано. Вимагати віддати гроші? Але в них немає нічого, що з них взяти. Може заявити в поліцію? Але шкода, родичі все таки. Єдине, що можу зробити, це зіпсувати весілля.
Зателефонував, заказав танцівниць, щоб вони в зазначений час приїхали в це кафе, яке називалося “Затишок”, але тут зовсім було не затишно. Обговорив деталі з дівчатами, що і як вони повинні зробити, за це теж заплатив.
Піднявся в зал, як нічого і не було, сів за стіл і став очікувати.
Приблизно через пів години все почалося. В зал увірвались три довгоногі красуні і прямо пішли до жениха. Одна сіла йому на коліна, друга на край стола. І почали так лагідно розповідати, як він ще тиждень назад обіцяв їм, що повезе їх в Емірати і всі вони стануть його дружинами. А сьогодні дізналися, що він жениться, тому прийшли на весілля.
Наречена аж підскочила з місця, надавала женихові ляпасів і вибігла на вулицю. Жених не став довго чекати, звільнився від рук дівчат і побіг за нареченою. Гості почали перешіптуватись, обговорювати ситуацію. Я взяв шампанське, покликав дружину, і ми пішли геть.
Дружині розповів про все вже вдома. А вона мене ще більше здивувала, коли розповіла мені ще одну історію, як мій батько і в неї просив грошей на весілля, але це мала бути таємниця для мене.
Після цього ми з дружиною пообіцяли один одному, що більше не дамо їм ні копійки.
Брат помирився зі своєю дружиною, зараз вони чекають дитину. Він недавно телефонував і просив, щоб ми допомогли їм купити коляску і ліжечко. А потім і сам приходив, але ми прогнали його з нашого дому. Він назвав нас байдужими безсердечними людьми. Але ми не звертали на це уваги, пішли дивитися кіно.
