Колись жив у нас на дачній ділянці під Києвом сусід — Василь Іванович. Чоловік славився своєю гостинністю та вмінням готувати шашлики за родинним рецептом, який його дід привіз із Закарпаття. Але ж і його доброта обернулася проти нього: деякі родичі почали зловживати його щирістю.
Що вихідні, лише закуриться димок із мангала в Василя Івановича, як його двоюрідні брати з родинами, що жили неподалік, самовільно з’являлися «на вогник». Вони охоче пропонували допомогти з приготуванням, але їхня участь зводилася лише до куштування готових страв та спустошення столу. При цьому вони ніколи не приносили ні продуктів, ні напоїв, покладаючись на господарську щедрість.
Василь Іванович, людина вихована і тактовна, довго терпів, сподіваючись, що родичі самі зрозуміють свою нетактовність. Та коли їхні візити стали надто частими й набридливими, він вирішив дати їм урок.
Однієї суботи, знаючи, що несподівані гості знову навідаються, він підготував особливий «сюрприз». Розпалив мангал, використавши для цього старі, пересичені вологою дошки, що лишилися після розбирання корита. Димо́ від таких дров був густим і мав огидний присмак.
Як і очікувалося, родичі не змусили себе чекати. Та ледь опинившись на ділянці й відчувши задушливий сморід, вони почали кривитися й перезиратися. Спроби вдавати, що все гаразд, швидко зійшли нанівець, коли дим став ще густішим, а запах — нестерпним.
«Василю, щось сьогодні дим якийсь… незвичайний», — обережно промовив один із братів, закриваючи ніс хусткою.
«Та он, дрова сирі трапилися, ще й старі. Та нічого, зараз розгоряться», — спокійно відповів Василь Іванович, підкидаючи в мангал злощасні дошки.
За кілька хвилин, коли очі почали сльозитися, а одяг пропитався неприємним духом, гості почали шукати причини для поспішного від’їзду.
«Ой, зовсім забув, мене ж ще в кооператив треба встигнути до закриття», — згадав один.
«А в нас дома, здається, труба підтікає, треба терміново перевірити», — підхопила дружина.
Незабаром увесь «десант» ретирувався, залишивши господаря на самоті. Василь Іванович із полегшенням зітхнув, прибрав недоїджені дошки і знову розпалив мангал, вже на добрих дровах. Того вечора він уперше за довгий час насолодився шашликами у тиші та спокої.
Після цього інциденту беззапанні гості більше не з’являлися без запрошення. Схоже, урок пішов на користь, і Василь Іванович знову отримав можливість насолоджуватися дачними вечорами без нав’язливих візитерів.
