Олег Іванович, наш сусід по дачі під Києвом, завжди славився своєю гостинністю та вмінням готувати чудові шашлики. Його фірмовий рецепт, який він запозичив під час служби в Грузії, робив його страви справді неперевершеними. Але його доброта грала з ним злий жарт: деякі родичі почали зловживати його щирістю.
Що вихідні, лише помітивши димок від мангала на ділянці Олега Івановича, його двоюрідні брати з сім’ями, які жили неподалік, приходили без запрошення. Вони з ентузіазмом пропонували допомогу, але їхня участь обмежувалася лише дегустацією страв та спустошенням столу. При цьому вони не приносили ні продуктів, ні напоїв, покладаючись на щедрість господаря.
Олег Іванович, людина вихована та тактовна, довго терпів таке поводження, сподіваючись, що родичі самі зрозуміють свою нетактовність. Та коли їхні візити стали регулярними та вже набридлими, він вирішив дати їм урок.
Однієї суботи, знаючи, що несподівані гості знову з’являться, Олег Іванович підготував особливий “сюрприз”. Він розпалив мангал, використавши для цього старі, вологі дошки, що залишилися після розбирання старого сараю. Дим від таких дров був густим і мав дуже неприємний запах.
Як і очікувалося, родичі не змусили себе чекати. Але, тільки потрапивши на ділянку та відчувши задушливий смород, вони почали кривитися і переглядатися. Спроби робити вигляд, що все гаразд, швидко зійшли нанівець, коли дим став ще густішим, а запах — нестерпним.
“Олеже, щось сьогодні дим якийсь… особливий”, — обережно помітив один із братів, закриваючи ніс хусткою.
“Так, дрова попалися вологі, та й старі зовсім. Але нічого, зараз розгоряться”, — зі спокійним виглядом відповів Олег Іванович, продовжуючи підкидати в мангал нещасні дошки.
За кілька хвилин, коли очі почали слезитися, а одяг пропитався відразливим запахом, гості раптом знайшли причини для негайного від’їзду.
“Ой, зовсім забув, мені ж треба встигнути до магазину перед закриттям”, — згадав один.
“А в нас, здається, кран тече, треба терміново перевірити”, — підхопила його дружина.
Незабаром увесь “десант” відступив, залишивши господаря наодинці. Олег Іванович із полегшенням зітхнув, прибрав недогодинив “сюрпризні” дошки та знову розпалив мангал, цього разу добрими дровами, і нарешті насолодився вечерею у тиші та спокої.
