На днях посварилася зі свахою. Не втрималася. Вона наче й хороша людина. Проте живе на шиї у дітей, бо сама не хоче працювати. Звикла так усе життя…
Моя дочка два роки тому вийшла заміж. Чоловік попався їй хороший, якби не свекруха… Так, вона влазить у молоду сім’ю – забирає ледь не половину зарплати сина. Дочка мовчить – не хоче йти на конфлікт. Боїться, що Василь, її чоловік, натягне на себе більше роботи, щоб все-таки допомагати матері. Або візьме нічні зміни. А цього Катруся не хотіла, тому вирішила терпіти.
Живуть вони окремо. Катруся успадкувала квартиру своєї бабусі. Зараз вони роблять у ній ремонт.
Дочка тривалий час мовчала про те, що Василь ділить зарплату навпіл. А на цьому тижні поділилася своїм болем зі мною. Адже самим треба хату дотягнути до порядку.
Дасть Бог, і дитина за кілька місяців народиться. Тому заощадження для такої оказії треба мати. А вони не можуть цього зробити, бо матуся Василя розраховує на їх бюджет.
Я собі міркую так: моя сваха молодша за мене на сім років. Силу зберегла у молоді роки. Я ж працюю! А вона чекає на готову копійку. Тому підшукала їй роботу і пішла з такою пропозицією до неї в гості.
Хай пожаліє трохи сина. Зрештою, вони – молода сім’я, і грошей їм треба і треба. Катруся через місяць піде в декретну відпустку. Василеві самому доведеться заробляти на сім’ю.
Сваха з нагоди мого приходу накрила стіл. Бачу, не дешеві продукти вона собі дозволяє. Я при зарплаті таких не купую, бо думаю про завтрашній день.
При розмові запропонувала їй таку можливість. Однак вона сприйняла мою пропозицію з обуренням. Чого це вона має працювати? У неї є син, який зобов’язаний опікуватися матір’ю. Вона й не збирається нікуди йти.
Я йшла до неї з добрими намірами. Думала, вона навпаки зрадіє такій можливості. Адже цілими днями сидіти вдома також обтяжливо. Але не для неї!
Для неї це було нормою. Вона звикла все життя висіти на чиїсь шиї. Виходила тричі заміж. Але чомусь не втримався біля неї жоден чоловік. Кинув і останній. У п’ятдесятирічному віці залишилася сама. До роботи не звикла з молодих років.
Але ж робота, яку їй пропонувала, була не важка – сидіти на вахті і записувати в журнал відхід і прихід працівників. Вона обурювалася, що зарплата низька, а за копійки вона працювати не буде. І годі!
У мене аргументи закінчилися. Я не втрималася і висловила їй своє обурення. Моя відвертість роздратувала її. Ми розійшлися кожен при своїй думці.
Вважаю, що людина повинна, поки є сила, сама дбати про себе, а не звішуватися на чиюсь шию. Такий спосіб життя, як обрала моя сваха, можна назвати паразитуванням на чиїсь доброті. Однак я не в змозі щось змінити. І, звичайно, хотіла б, щоб моя дочка могла самостійно розпоряджатися сімейним бюджетом. Адже у них попереду добрячі витрати. Ось і машина на днях поламалася – треба завести на ремонт. Та це розумію я, бо звикла жити на зароблене власними руками.
Як вплинути на цю ситуацію, не знаю. Можливо, підкажете ви, як заставити сваху не розраховувати на чужі гроші? А може, я не права?
