Як свекруха сина від нас забрала
Відтоді, як наш син одружився, він майже не приходить до нас у гості. Тепер постійно перебуває у своїй тещі. Там завжди трапляється щось термінове і потрібна його допомога. Навіть уявити не можу, як вона жила раніше, до того як її донька стала дружиною нашого сина.
Наш син уже більше двох років у шлюбі. Після весілля молоді почали жити окремо у тій самій квартирі, яку ми з чоловіком свого часу купили синові, коли той вступав до університету у Львові. Завжди підтримували його, допомагали, розуміли. Ще до весілля син жив сам, бо його оселя поруч була з місцем роботи.
Не можу сказати, що невістка мені відразу не сподобалася просто дівчина була зовсім юна за характером, хоча наш син лише на два роки старший. Невістка часто поводилася по-дитячому, інколи капризувала. Наш Дмитро такий добрий, світлий хлопець, і я весь час переживала, як він житиме поруч із такою «дитиною».
Після знайомства з нею й її матірю я зрозуміла, хто є хто. Хоч теща нашого сина була майже мого віку, поводилася вона, наче зовсім недосвідчена. Напевно, траплялися й у вашому житті такі люди ніби дорослі, але зовсім безпорадні. І от теща була саме такою інфантильною людиною, що вже пережила шість розлучень до весілля доньки.
Розмовляти з нею не було про що жила у своєму світі. Але й не навязувалась. Переговори наші обмежувались чемними вітаннями на весіллі, і на тому кінець.
Перші дзвіночки зявилися ще до весілля, бо Марічка (так звати невістку) постійно кликала сина до мами: то кран підтікає, то розетку треба замінити, то полиця впала. Спершу я не надала цьому значення: у їхньому домі ж нема чоловічої руки, може й справді потрібна допомога.
Та з часом поломки у квартирі тещі не припинялися. Син усе рідше став навідуватися до нас, все пояснюючи тим, що з Марічкою їдуть до її матері. Згодом усі свята почали святкувати у тещі, а в нас лишалися лише я, мій батько та свекруха.
Звикла вже, що син перестав ходити на всі наші сімейні події, але найболючіше було, коли він почав ігнорувати прохання про допомогу.
Якось купили ми холодильник і попросили сина допомогти занести. Спочатку погодився, а потім подзвонив: «Мамо, не вийде! Їдемо з дружиною до її мами, у неї пральна машина протікає»
Коли чоловік зателефонував до сина, почув, як Марічка говорить: «Твої батьки хіба не можуть найняти вантажників?» Син таки приїхав, але був страшенно сердитий: «Тату, ну що, не можна було викликати сервіс? Тепер мені все це тягнути!»
Мене розібрала злість. Думаю: чому ж теща сама майстра не викличе? Чи вона живе у своєму вимірі, де немає майстрів? Син каже: треба допомогти, бо зараз шахраїв багато, обдурять на гроші, а нічого не полагодять.
Тут уже мій чоловік не стерпів і каже: «Може, твоя теща не розбирається у техніці, але от вівцю пасти вміє, бо дуже вправно тебе водить» Син тут же образився на батька й пішов, навіть дверима грюкнув. Я не вмішувалася, але думала, що чоловік має рацію нові родичі буквально сіли сину на шию. Він їм і сантехнік, і електрик, усе ремонтує, а про рідну домівку й забув.
Після цієї сварки син до батька вже більше двох тижнів не дзвонить. Батько теж перший не йде на примирення. А я між молотом і ковадлом. З одного боку, чоловік має слушність, але можна було й мякіше з сином поговорити. Тепер же син ображений і не хоче навіть бачити батька, а я боюся втратити близьких через дурниці.
Чоловік не хоче йти на зустріч, а син так само стоїть на своєму: поки не вибачиться, не спілкуватиметься. В цій ситуації виграє тільки одна людина його теща.
Часом у житті трапляються такі випробування стосунків. Але варто памятати: любов і підтримка рідних це найбільша цінність, якій немає рівних ні в яких сварках чи образах. Бережіть свої родини, бо чужих мам і тат не буває.
