Після того як син наш одружився, більше не хоче навідуватися до нас. Тепер він постійно крутиться біля тещі. У тієї завжди щось екстрене: то термінова допомога, то ще якась біда. Я навіть уявити не можу, як та жінка взагалі прожила до того, як її донька вийшла заміж за нашого сина.
Син наш одружений вже понад два роки. Як і годиться, діти пішли жити окремо, у квартирі, яку ми йому ще на першому курсі університету купили. Ще з дитинства син мав від нас підтримку та розуміння. Ще до шлюбу почав жити самостійно, бо квартира була зовсім поруч з місцем його роботи.
Не можу сказати, що мені невістка не подобалася просто здавалося, вона ще не доросла до сімейного життя, хоча наш син лише трохи старший за неї. Невістка часто поводилася як маленька дівчинка, могла вередувати без особливої причини. Я усміхалася й думала, як же мій син буде жити з цим “немовлям”.
Познайомившись із нею та її матірю, я швидко зрозуміла, хто є хто. Хоч теща сина моїх років, але веде себе, як школярка. Бували у вас такі знайомі, що граються в “малюків”, хоч їм вже далеко за сорок? Такі люди повністю безпорадні і, здавалося б, абсолютно не готові до життя. На момент весілля доньки вона була вже розлучена шість разів!
Говорити з нею особливо було нема про що живе своїм життям, та добре, що не нав’язувалася. Спілкування обмежувалося ввічливими привітаннями з нагоди весілля й на тому все.
Перші тривожні дзвіночки почалися ще за пару місяців до весілля. Невістка постійно волочила сина до мами: то кран тече, то розетку треба поміняти, то полиця впала. Спершу я прикинулася, ніби не помічаю: ну нема у тещі “чоловічої руки” в хаті, допомога треба.
Але з часом невідкладні поломки в тещиній квартирі не закінчувалися. Син продовжував нас обходити стороною, пояснював це тим, що вони йдуть до мами дружини. А потім узагалі почали святкувати всі свята в тещі, а у нас залишалася я, чоловік та моя свекруха.
Було напівсумно, що син кинув відвідувати сімейні урочистості, а ще гірше стало, коли почав ігнорувати наші прохання про допомогу.
Нещодавно ми купили холодильник, попросили сина допомогти занести. Він погодився, а потім зателефонував: мовляв, не може, бо з дружиною поспішають до її мами там пральна машина протікає.
Дружина набрала сина, і почула голос невістки: “А ваші батьки не могли найняти муверів?” Син прийшов, але був сердитий, мов буря.
“Тату, ти не міг покликати хлопців з вантажної служби? Тепер я змушений все тягнути один!”
Мене взяла невесела думка: а чому теща сама не кличе майстрів? Може, вона живе в паралельному світі без сантехніків? Син пояснив, що мамині майстри крадуть гроші, а нічого не ремонтують.
Тут чоловік не витримав і заявив, що хоч теща не тямить у техніці, але здібна пастух бо завжди знайде, ким покерувати, особливо якщо той вівця. Син образився на таку “алегорію” й одразу пішов. Я не втручалась, бо чоловік, відверто кажучи, мав рацію. Нові родичі сиділи на шиї сина, а він став сантехніком, ремонтує все, а про нас забув, ніби йому нема часу.
Після цієї сварки син два тижні не говорив із батьком. І чоловік, як виявилося, не збирався перший примирятися. А я вже між молотом і ковадлом: чоловік правий, але міг би й сказати ніжніше; тепер син ображений, не бажає ані бачити батька, а я не збираюсь втрачати дитину через таку дурість.
Чоловік категорично відмовляється звязуватися, а син стоїть на своєму: доки тато не вибачиться ніякого спілкування. В цій ситуації, здається, найкраще почувається тільки теща!
