У мене є донька, ми жили в селі. Самі знаєте скільки там роботи. Мій чоловік з такої родини, де жінки завжди важко працювали та, як тільки Марійка почала підростати, Олег почав пp _имушувати її працювати на городі.
Як зараз пам’ятаю: її подружки гуляють на вулиці, а семирічна Марія тягає важке відро з водою та стає мити підлогу.
Ми жили разом зі свекрухою, Тамара Михайлівна була доброю жінкою, але проти традицій своєї родини не йшла. Іноді вона жаліла мою доньку та не навантажувала її роботою, але коли над душею стояв Олег, то робила так, як годиться.
Та Марія плачучи виконувала роботу по дому та по господарству. А в селі стільки роботи, що й не переробиш. Де ж тут сили візьмуться на прогулянку з друзями? Лише під вечір Марійці вдавалося закінчити, в той час її подружки вже поверталися додому.
Одного разу подруги покликали доньку на ставок, вона вже радісно зібралася йти, як її наздогнала Тамара Михайлівна та нагадала про те, що вона ще не сполола город. А город той був величезний як для семирічної дитини. Відтоді Марія затаїла образу на свою бабусю.
Я була не згодна з таким станом справ, вважала, що дитина не повинна працювати фізично без своєї волі. Прийде час та вона сама все зрозуміє та й фізичної праці в її життя буде достатньо. Тому старалася допомагати доньці та переконати чоловіка зі свекрухою давати менше роботи Марії.
Мій метод виховання був більш дієвим та через декілька років донька сама виявляла бажання допомагати розуміючи, що робота робиться швидше та веселіше, якщо братися за неї гуртом. Мені було приємно від того, що Марія сама проявляє ініціативу, а Олег зі своєю матір’ю сприймали це як належить. Казали, що так і має бути та приписували собі заслугу за те, що донька виявила бажання допомогти.
Коли Марія підросла та стала навчатися у місті, то вона часто приїжджала в село, щоб нам допомогти, Олег вже не мав такого здоров’я, як раніше та не міг контролювати кожен крок доньки.
Згодом Марія вийшла заміж та у неї народилися діти та вона дотримується мого методу виховання. У Марії дві донечки, які з великим задоволенням допомагають своїй мамі.
– Ще наробляться, – каже донька, – вони ще маленькі та я просто їм поясню що і для чого потрібно робити, вони у мене розумні та все роблять правильно.
Я радію, що Марія все зрозуміла та не примушує дітей до фізичної праці.
Багато хто не розуміє моїх методів виховання та вважає, що діти недостатньо розумні, щоб додуматись до того, що батькам потрібна допомога, що дітей потрібно примушувати, а за непослух карати.
Я бачу результати такого виховання. Їх діти допомагають лише тоді, коли їм загрожує покарання, а після того, як вони вирвалися з-під батьківської опіки, воліють не мати з батьками ніяких справ, не бажаючи згадувати неприємний досвід.
З Марією зовсім по-іншому, вона допомагає мені добровільно та її діти теж роблять все не з примусу, а з власної волі. На мою думку, це набагато ефективніший метод виховання.
