Весь вечір Віктор спостерігав за дружиною. Він прийшов додому напідпитку, тому бажання посваритися дуже велике. Але Валентина знає таке, тому намагається не підходити до чоловіка. Вона пішла до сусідки посидіти, поговорити. Знає, що за цей час Віктор ляже спати.
Коли прийшла додому, тихенько відкрила двері, чоловік сидів на кухні за столом. Від несподіванки Валентина скрикнула. Ніяк не чекала його побачити. Подумала, що він давно спить. Віктор відразу став приставати до дружини, де була, чому вечерю не ставить на стіл. Адже він голодний прийшов, сидить чекає.
Валентина мовчки поставила перед ним тарілку супу, поклала хліба, подала ложку.
– Як ти до мене ставишся, – кричав чоловік, – чому мовчиш? Я з ким розмовляю?
Він стукнув кулаком по столу. Попав не по столу, а по тарілці. Бризки супу розлетілися в усі сторони. Більша частина всього попала на обличчя Віктору. Він тільки очима блимав та витирався.
– Ну що, наївся? Наразі марш спати, якщо ще щось скажеш, то на твоїй голові буде суп із каструлі, я гарантую, що так і зроблю.
Валентина стояла грізно нависаючи над чоловіком. Якщо дружина стоїть з таким видом, краще її не чіпати. Віктор мовчки посунувся спати, перед тим зайшов у ванну вимитися. Навіщо чіпав ту фурію, завтра довго мораль читати буде.
