Як врятувати чоловіка
Здавалося б, сімя Юлі й Антона ідеальна: спокійна, дружня, без скандалів. Антоній не пє (окрім свята, та й то трохи), не палить, і за одинадцять років жодного разу не підняв на дружину руку.
Хоча був один випадок, але Юля вважає, що сама винувата, і іноді розповідає про нього подрузі:
Колись давно ми з Антоном посварились, я розізлилась і кинулась на нього з кулаками. Ну скажи на милость тендітна жінка проти здоровенного чоловіка! Про що я тільки думала? А він просто притиснув мені руки і посадив на диван. Інший би, мабуть, дав здачі, проучив би. Тоді я й зрозуміла, що не права, і більше ніколи так не роблю.
Та ну, Юлечко! сміялася Рита. Та твій Антін однією лівою тебе так прикрутить, що мало не здасться! Хіба ж жінка може перемогти чоловіка?
У Юлі й Антона другий шлюб. Від першого чоловіка вона пішла саме через те, що той надто любив горілку й скандали. Повертався пізно з роботи, коли донечка вже спала, влаштовував галас, міг розбудити дитину й навіть не зважав на це. Набридли Юлі ці історії, тому вона подала на розлучення та пішла до батьків.
Молодець, доню, що пішла від нього підтримувала мати. Нічого доброго ти за пять років із ним не побачила. Нічого, виростимо Оленку, а ти ще знайдеш своє щастя. Ти ж у мене гарна дівчина, сама знаєш
Коли Оленці виповнилося дванадцять, Юля вийшла заміж за Антонія. Познайомились вони на днях народження чоловіка Рити. Святкували в кафе, і ось до неї підійшов Антон.
Бачу, вам нудно, промовив він. Запрошую на танець. І усміхнувся білосніжною усмішкою.
Високий, гарний, спокійний принаймні, так здалося спочатку. Юля ледь досягала йому до плеча.
Та ні, не нудно, відповіла вона, але потанцюю із задоволенням.
Так і почались їхні стосунки. Рита дуже раділа нарешті подруга не сама. До того часу Юля з донькою жили в трикімнатній хрущовці, яка дісталась їй у спадок від бабусі. Та хворіла і жила одна, тому батьки забрали її до себе.
Квартира невелика, кімнатки тісні, але Юля була рада, що є своє гніздечко, і в доньки власна кімната. Незабаром Антон перебрався до неї, бо сам жив із матірю.
Із першим шлюбом у Антона теж не склалося. Після весілля жили з його матірю, але дружина Віра й свекруха не змогли знайти спільної мови. Не поступались одна одній, часом ледь не доходило до бійки.
Антосю, де ти викопав цю скандалістку? кожного вечора питала сина мати. Неможливо під одним дахом із нею!
Антоне, ультимативно вимагала Віра, я не можу жити з твоєю матірю. Давай знімемо квартиру, інакше не відповідаю за себе. Віра дійсно була гарячою, та й до того ж вагітна.
Довелось знімати житло. Народився син. Антон намагався допомагати дружині, але їй завжди щось не подобалося.
Антоне, грошей нема, синові потрібен новий одяг, він же росте! Антоне, сходи в магазин, приготуй вечерю, я не встигаю. Погуляй із сином, я втомилась.
Чоловік виконував усі прохання, але мати дзвонила й скаржилась, що невістка не дає бачитися з онуком.
Антосю, ну як так? Я ж без тебе й подивитись на нього не можу! Не пускає мене оця
Мамо, не хвилюйся, у вихідний приїду з сином, поспілкуєшся.
Так і робили, але Віра часто й сама не сиділа вдома ішла до подруг, поверталась пізно, іноді навіть із запахом алкоголю. Антону це не подобалось. Потім дружина почала затримуватись на цілі ночі, а одного разу взагалі не прийшла додому. Чоловіку треба було на роботу, і він відвіз сина до матері. Та постійно «пиляла» його: «Де ти такого набрав?»
Коли синові виповнилося чотири, Віра заявила:
Я від тебе йду, бо ти маміний синок. А мені потрібен справжній чоловік і я вже знайшла.
Розлучились. Антон повернувся до матері. А вона, треба сказати, теж була не подарунок. Жодна жінка їй не подобалась, та й взагалі вважала, що нема на світі нікого, гідного її сина.
Перший час після весілля Юля з Антоном жили дуже добре. Але все псувала свекруха. Їй не подобалось, що син одружився із жінкою, у якої вже є дитина. Хоча Оленка була тихою дівчинкою і навіть називала її бабусею.
Яка я тобі бабуся? У тебе є своя, а я тобі не рідна, одразу ж відрізала дівчинці свекруха. Та навіть образилась і більше так не зверталась.
Юлю аж передернуло від цих слів, але вона стерпіла адже ж стара була права. Більше часу Оленка проводила у своєї рідної бабусі.
Час минав. Оленка закінчила школу, вступила до інституту й поїхала в інше місто. Спільних дітей у Юлі з Антоном не було якби завагітніла, то народила б, але чомусь не виходило. Із свекрухою у Юлі так і не склались теплі стосунА потім одного дня Юля зрозуміла, що рятувати треба не чоловіка, а себе і зібрала речі.
