У мого чоловіка є старша сестра, Зіна. Вони спілкуються не дуже часто, адже різниця у віці чималенька так ще й рідні вони лише по матері. У Зіни свій батько був, щоправда, його не стало, коли їй і чотирьох не виповнилося. Єдине, що залишилося на пам’ять про тата – двокімнатна квартира.
Сергій каже, що Зіна туди переїхала одразу по закінченню 11 класів. Мама не заперечувала, казала, що рано чи пізно все одно доведеться самій розуму набиратися. От з того часу зустрічалися брат та сестра лише на великі свята.
Батьки Сергія розлучилися, коли ми вже одруженими були. Свекор одружився вдруге й переїхав до іншого міста, а свекруха важко переживала розлучення. Часто хворіла, якось швидко постаріла, а там і хвороба вчепилася. Не стало бідолашної через три місяці. Колишній чоловік навіть на похорон не приїхав. Ми з Сергієм все організовували самі.
Зіна була поруч, пропонувала гроші, але ми відмовилися, наче не бідуємо. Коли люди розійшлися, сестра чоловіка залишилися допомогти поприбирати. Ми сиділи за столом й згадували покійну. Зіна розповідала багато історій, пов’язаних з мамою, а потім швидко перемикнулася й повідомила, що не претендуватиме на квартиру батьків.
-У мене є свій куток, а ви ще молоді, де тих грошей набрати. Так матимете пам’ять про маму. Сергію, коли візьмешся за документи, зателефонуєш, я підпишу відмову від своєї частки.
Звісно, ми подякували, бо навіть подумати не могли, що Зіна відмовиться від всього. Зустрілися ми знову через 6 місяців. Якраз, коли Сергій переоформляв квартиру. Я запросила Зіну до нас в гості, на каву. Якось останнім часом ми здружилися, інколи додзвонювалися. Повідомили, що займаємося документами, ще раз перепитали, чи вона не передумала.
-Ні, не хвилюйтеся. У мене для вас також новина. Я з хорошим чоловіком познайомилася, ми три місяці як живемо разом. Коля вмовив мене продати квартиру, натомість купити великий будинок в селі. Там і город є, сад, просторе подвір’я.
Ми з Сергієм переглянулися, не знали чи варто втручатися. Я вирішила промовчати, а Сергій не стримався:
-Зіно, а ти певна щодо цього Колі? Він дійсно хороша людина? Не зрозумій мене неправильно, я бажаю тобі лише щастя, але якщо ви одружитеся зараз, то він не матиме права на твою квартиру. Якщо ж ви одружитеся, а потім придбаєте будинок, то йому належатиме половина.
-Я вдячна тобі, брате, за турботу, але впевнена у своєму Миколі. Він ніколи мене не образить і я хочу аби він знав, що я йому повністю довіряю.
Мені також не подобалася ця ситуація, але Зіна доросла жінка. Вона таки розписалася з Колею, продала квартиру й купила будинок в селі. Ми були на новосіллі. Там стільки роботи, що треба ще одну квартиру продати, щоб дім до ладу довести. Але то не важливо, аби подружжя було там щасливе.
Скажу вам по правді, мені цей Коля не сподобався. Він не з тих чоловіків, які звикли зберігати вірність обраниці. Сергієві я нічого не казала, а Зіні тим більше, але Микола чіплявся до мене, коли ми залишалися наодинці. Розповідав непристойні жарти, намагався доторкнутися. Довелося пригрозити чоловіком, щоб той заспокоївся. Зіна була така щаслива й дивилася на нього закоханими очима. Якби ж то вона могла розгледіти усю правду.
Як я й очікувала Микола почав гуляти. Далеко вирішив не ходити, закрутив роман із сусідкою. Зіна особисто бачила, як вони піддавалися любовним утіхам, але мовчала. Боялася, якщо влаштує скандал, то Коля піде. А той і не думав залишатися, тихенько подав на розлучення, переїхав по сусідству та ще й заявив Зіні, що вона повинна віддати йому половину від вартості будинку, який вони купували.
Звісно жити там Зіна не залишилася. Вона продала будинок, віддала половину грошей Миколі, щоб він подавився, а сама повернулася в місто. Тепер орендує квартиру та навіть дивитися не може на чоловіків.
