Колись в моєї онуки була проблема – вона відмовлялась їсти будучи дитиною. Нічого не було їй смачно. Кожного дня сніданок, обід та вечеря мали обов’язково проходити із величезними вмовляннями Софійки поїсти хоч трішки.
Аліса, моя донька, привозила Софійку до нас з чоловіком, мовляв можливо в бабусі дідуся смачніше. Але і в нас онука відмовлялась все їсти.
Скільки смаколиків я не готувала, в підсумку всім смакував дідусь Софійки та й я, звісно ж.
Одного з таких візитів я вирішила кардинально вирішити цю проблему. Я вирішила піджартувати над Софійкою. Переважно вона прибігла та питала, що є їсти і від всього відмовлялась, коли я пропонувала їй різні страви.
Коли вона прибігла на обід питатись, що є їсти, то я їй спокійно відповіла, що немає нічого.
– Взагалі нічого? – здивовано запитала Софійка.
– Так, взагалі нічого. – Відповіла я та далі продовжила в’язати й дивитись серіал по телевізору.
Онука побігла ще по дому, погралась з нашим котиком Левчиком та через деякий час знову прибігла до мене і запитала:
– Бабусю, а що точно-точно нічого немає?
– Ну… Молоко є. Можу тобі в склянку налити. Будеш?
– Так! Так-так!
Випила Софійка те молоко залюбки. Лише молочні вуса залишились. А потім на вечерю, коли Софійка в чергове відмовлялась їсти, прийшов чоловік та приніс цукерки. Я ж одразу сказала йому:
– Ні дідусю, Софійка не їсть такого.
– Неправда! Їм!
– Точно? Але ти ж їх з’їш, коли повесеряєш, хіба ні?
– Ну… Напевно так. Дідусю! Залиш мені їх! Я зараз повечеряю і з’їм цукерочки!
Коли ж Аліса приїхала забирати донечку, то була шокована побаченим – Софійка заплітала за обидві щоки борщ. Донька дякувала мені за зроблене чудо і обіцяла віддячити гарно. І не збрехала, купила мені тих книжок, які я давно хотіла та пряжі нової.
А через день після від’їзду Аліса телефонувала мені та питала рецепти, які сподобались Софійці, бо ж вона знову відмовлялась їсти. Я засміялась та все їй розповіла. Алісі не дуже сподобався цей спосіб, але він був єдиний дієвий.
А Софійка зараз вже велика дівчинка. Точніша молода дівчина, розумна та красива. І вона досі пам’ятає ту, як вона каже, найсмачнішу склянку молока з дитинства.
