В моєму рідному будинку залишилась жити моя старенька мати. Батько покинув нас вже достатньо давно, вісім з половиною років тому. І вирішив я на подвір’ї для матері вирити та зробити криницю. Мама в мене вже жінка похилого віку, тому ходити щоразу до джерела їй важко.
Також в мене виникла ідея поговорити з сусідами. Можливо вони б захотіли зробити спільну криницю та фіртку між подвір’ями, бо жили вони збоку через паркан. Спершу вони дали свою згоду, проте згодом забрали свої слова назад, мовляв зараз в них немає на це грошей та й до джерела їм ходити не важко.
Ну добре, не буду ж я їх примушувати. Зробив я для матері криницю, а вона така щаслива була, що вже мало не плакала, поки дякувала мені. Напекла та наготувала стільки всього смачненького, що я ще потім назад додому забирав все. Дружина також обожнює випічку моєї матері, тому була дуже вдячна їй.
Проте почало відбуватися дещо дивне та неприємне. Сусіди почали заходити до моєї матері по воду. То один раз. То другий. Але все б нічого, якби вони не почали приходити щодня. Моя мати, літня жінка, не могла спокійно відпочити вдень, сусіди залишали відкритими фіртку воріт, а через неї частина господарки весь час кудись тікала. До чого не хотіли платити за колодязь й почали приходити за халявною водою, до того ж не давали спокою вони їй.
І бідними їх не назвеш. Нещодавно і позашляховик дорогий купили, і ремонт коштовний зробили. Раніше, до випадку з криницею, ми добре з ними ладнали, хоча й сусідами вона для нас стали не так давно. Років зо три-чотири.
Я поговорив з сусідом, щоб той більше не турбував мою матір та ходив собі по воду до джерела. Або, якщо не хоче ходити до джерела, то нехай дає половину суми за криницю та робимо фіртку між подвір’ями. Але сусід відмовився.
Наступного дня, після того як я поїхав до міста, сусід знову пішов до моєї матері по воду та, поки наповнював відра водою, почав попрікати її, мовляв яка вона та я жадібні, раз води їм дати шкода. Тоді моя мама так розпереживалася, що самопочуття в неї дуже погіршилося і я пулею приїхав до неї, кинувши всі справи в місті.
Тоді я твердо вирішив та поклав замок на двері криниці, а ключ наказав матері нікому не давати, тримати лише в себе. Сусід знову прийшов, проте побачивши замок на криниці розвернувся та пішов. Також я постарався та поміняв матері паркан з воротами, які тепер потрібно було замикати на ключ і ніхто із зовні просто так зайти б не зміг.
Також я пішов на принцип і поговорив з місцевим дільничним, щоб той провів профілактичну бесіду з сусідом, щоб той точно більше не докучав моїй матері.
