Я ніколи не могла зрозуміти, чому всі люди зовсім по-різному відгукуються про харчування у період СРСР. Деякі старші люди казали, що вони майже кожен день їли ікру, мали доступ до найсвіжіших молочних продуктів. А інші в той самий час казали, що кожного дня їли лише масло, картоплю і хліб. Потрібно ж все таки розібратися, як воно було насправді.
Якщо логічно подумати, то можна додуматися, що і ті, і інші були праві. Адже в кожному регіоні було по-іншому. Десь жили «на широку ногу», а десь ледве могли дозволити собі хлібину.
Я ж народилась у центрально-західній частині країни і якось так склалося, що на виноград та мандарини мені доводилося дивитися лише в книжках. Та з часом батька взяли на роботу в регіони, що знаходилися недалеко від столиці. З того часу вибір продуктів став ширшим. Тато часто скуплявся там.
До того ж зарплатня його була пристойна на той час. Тому він міг дозволити собі побалувати нас великою кількістю фруктів, вітамінів. Ми від душі об’їдалися персиками, виноградом, абрикосами. Різних видів хліба було повно в нашому домі. А інколи ми навіть ходили в кіно.
А ось зараз мова зайде про столи, які накривали на свята. Про це можна говорити без зупинки. Яких тільки страв там не було! Моїм улюбленим було їсти тортики, що готувала матуся. Той масляний крем у моєму серці назавжди.
На улюблене свято Нового року ми ставили на святковий стіл декілька видів салатів, варенички, м’ясо, сир, пюре.
Я ж найпершим ділом кидалася на салати. Моїми улюбленими були традиційне «Олів’є» і «Шуба». І хочеться сказати, що вони були набагато смачнішими, ніж зараз. Навіть не розумію, чим це спричинене.
А щодо всіляких морепродуктів, то вони були на столах рідко у кого. Але ті, хто не міг собі це дозволити ні на хвильку не засмучувалися.
Для щастя людям не потрібно було багато.
