Мій батько вже на пенсії та після того, як у мене народився син, він вирішив приїхати до нас, щоб допомогти.
На той момент він проживав у селі, свій приїзд мотивував тим, що він гулятиме з коляскою, нам буде легше адже ми матимемо змогу відпочити.
Ми з батьком рідко бачилися після того, як він нас з мамою покинув, він був тим ще гулякою. Саме тому вони з мамою і розлучилися. Мама працювала за кордоном та після народження онука сказала, що приїде, як тільки матиме змогу. Я зовсім не був у захваті від такого візиту, але Марія наполягла, щоб він приїхав, хоч якась допомога.
Назарчик погано спав уночі та Марія сильно втомлювалася, а так вона мала змогу поспати вдень поки тато гулятиме з нашим сином.
Згодом виявилось, що батько не до нас з сином їхав. Але про це розповім згодом.
Батько лише два дні гуляв з сином, а так увесь час сидів в інтернеті.
Після того він почав кудись зникати, приходив пізно з запахом алкоголю. Марії зовсім не допомагав.
Якось батько не повернувся додому ночувати. Я дуже хвилювався за нього, Марія теж собі місця не знаходила.
На дзвінки батько не відповідав. Лише наступного ранку батько повернувся додому, він був у стані алкогольного сп’яніння та від нього неприємно пахло.
У мене не було часу з ним розбиратися, бо я поспішав на роботи, а Марія в той час годувала Назара.
Ця ситуація повторювалася декілька разів. Врешті-решт моєму терпінню настав кінець. Наступного разу, коли батько повернувся в нетверезому стані, я дав йому у руки квиток на потяг до його села, сказав, щоб він збирав свої речі та я відвезу його га вокзал. Потрібно поспішати, бо залишилася всього година до відправлення потяга.
Батько був неприємно здивований, він був такий безпорадний в той момент, аде я був невблаганний. Марія підтримала мене та сказала, що ми вдячні йому за допомогу.
Батьку нічого не залишалося, як зібрати свої речі та міста в автомобіль. Я відвіз його на вокзал та посадив на потяг.
Як згодом з’ясувалося, батько знайомився на сайті знайомств та йому конче було необхідно в наше місто, щоб ходити на побачення. Він завжди був ласим до жінок, тож таким чином намагався влаштуватися в місті, хотів собі мати жінку з міста, щоб тут залишитися.
І зовсім він не хотів нам допомагати. То все казки!
Можливо, я вчинив з ним занадто радикально, але в той момент це здавалося мені найкращим виходом. Я вирішив зберегти нерви собі та дружині. Краще ми вже наймемо няню або я візьму декілька вихідних, щоб Марія могла відпочити.
Після того батько відмовився з нами спілкуватися. А я не вважаю, що чимось його образив. А як би ви вчинили на моєму місці?
