Лариса вигнала Миколу з дому через те, що він мало заробляв грошей, оскільки їй завжди було мало. Вона завжди вважала, що достойна кращого, а що на чоловіка ніхто більше не поведеться, що то тільки їй кохання затьмарило голову, й то лишень на деякий час. Як же вона була здивована, коли майже через два роки вона побачила на вулиці Миколу, який йшов поряд з досить красивою жінкою, а перед собою віз коляску. У неї на деякий момент навіть забрало мову, бо вона вважала, що після стосунків з нею більше ніхто з ним не захоче нічого мати в майбутньому, адже вона не бачила в ньому перспективи.
А потім вона побачила, що пара підійшла до досить хорошої та дорогої машини й тоді вона вирішила підійти до нього. Перше питання, яке вона задала: “Це твоя?”. Микола не розгубився і відповів: “Наша, адже я її купив для своєї сім’ї“. Вони сіли в машину та поїхали, а Лариса ще дуже довго стояла, як вкопана.
Вона не могла зрозуміти як її колишній чоловік зміг добитися такого достатку. Десь всередині душі в неї почали скребтати кішки, й вона відчула, що вона вже жаліє, що залишила його, адже після розлучення вона так і не змогла побудувати стосунки із чоловіками, які могли б перерости у створення сім’ї, а в її колишнього вже навіть встиг народитись малюк. Ось такі зустрічі із минулого досить сильно впливають на розуміння нашого сьогодення та нашого майбутнього, бо саме тоді ми починаємо думати та аналізувати.
