Зараз я все частіше чую від молодих батьків, що вони стараються так, щоб їхня дитина змогла повноцінно відчути смак дитинства, тому не навантажують її додатковими турботами. Раніше ж було зовсім інакше.
Коли я була дитиною, чи виховувала своїх дітей, то ми намагалися якомога раніше привчити їх до самостійного життя. Ми намагалися прищепити їм любов до праці, не зважаючи на вік, щоб вони мали якомога більше шансів вижити у нашому світі. До речі, тоді для дівчат головна «ставка» була саме на вдале одруження, тому вона мала бути красивою, достатньо розумною й чудовою господинею!
Давайте ж пригадаємо, чого навчали десятирічну дівчинку кілька десятиліть тому!
Перш за все, дівчатка мали доглядати за своїми молодшими братиками й сестричками. Й мова йшла не просто про ігри, а й про те, щоб нагодувати їх, переодягнути, помити тощо.
Якщо зазирнути у села, то дівчатка повинні були ще вміти натопити пічку й вичистити її, при необхідності. Також, потрібно було набирати воду з колодязя і щастило тим, у кого вони були близько.
Десятирічна дівчинка була готова до повноцінного самостійного життя, бо вміла сама готувати, прибирати, шити, в’язати й, навіть, доглядати за дітьми. Доки мама була на городі, чи працювала, ці малі господарки приходили додому після школи, готували їсти, прали одяг, мили посуд, прибирали вдома, і якщо більше нічого не потрібно було, то могли йти на поле, щоб допомогти мамі.
Звичайно, це було нелегко для малої дівчини, але вона вже була готова до дорослого життя, дисциплінована та працьовита.
Діти могли спокійно ходити у ліс, щоб збирати ягоди, гриби, чи трави для чаю.
На вашу думку, правильно виховували тоді дітей, коли готували до дорослого життя, чи зараз, коли дають можливість побути дітьми?
