Як же боляче…
Марійка розмовляла по телефону, коли до кабінету заглянув Дмитро. Оксана, скошила очі на Марійку, даючи зрозуміти, що телефонна розмова важлива і що їм не до нього. Голова Дмитра зникла за закритими дверима.
За десять хвилин Марійка закінчила розмову і поклала телефон.
— А до тебе Дмитро заходив, — сказала Оксана.
— Чому до мене? Може, до тебе? — спалахнула Марійка.
— Я заміжня. Невже ти не помічаєш, як він на тебе дивиться?
— Як? — Марійка підняла голову над монітором.
— Із зацікавленням, — кокетливо відповіла Оксана.
Звичайно, Марійка помічала. У неї ж є очі. Так, симпатичний, саме той тип чоловіка, який їй подобався. Якби не різниця у віці…
Роботи було так багато, що Марійка відмовилась іти з Оксаною на обід. До кабінету зайшов Дмитро і поставив на стіл чашку кави.
— Відволікся. Багато роботи? — запитав він.
— Так, як завжди, — Марійка подякувала йому посмішкою і ковтнула гарячої кави.
— Може, увечері сходимо в кіно?
— Вибач, у мене маленька донечка. — Марійка знову відпила кави, не дивлячись на Дмитра.
— Я знаю. Можеш залишити її у мами на вечір?
Марійка підняла очі на Дмитра. Нарешті зробив перший крок, а то все грав у «гляделки». Симпатичний, усміхнений. Якби він був на кілька років старший, Марійка не вагалася б і давно відповіла на його знаки уваги.
Вона виглядала набагато молодшою за свій вік, але все одно не настільки, щоб різниця з Дмитром була непомітною. Після болючого розлучення з чоловіком Марійка кілька років не дивилася на чоловіків. Боялася нових помилок і розчарувань. Час, як відомо, лікує, притупляє біль і обережність. Марійка відчувала, що готова до нових стосунків. Але не з Дмитром же?
— Ну що, він заходив? — запитала Оксана, коли повернулася з обіду.
— Хто? — Марійка вдала, що не розуміє, про кого йдеться.
— Чого ти тікаєш від нього? Нормальний хлопець. Якби я не була заміжня…
— Не неси дурниць, — обірвала Марійка Оксану. — Страшно сказати, наскільки я старша за нього.
— Та й що? Ти не виглядаєш на свій вік. А спілкування з чоловіками йде на користь будь-якій жінці, а вже самотній і подавно. Я ж бачу, він теж тобі подобається. Коли він з’являється, очі в тебе загоряються, на щоках рум’янець і посміхаєшся частіше. Скажеш, я не права?
Марійка не відповіла.
— Ти вже кілька років сама. Сама казала, що пора, що готова до нових стосунків. Послухай мМарійка глянула у вікно, де перші сніжинки кружляли в повітрі, і зрозуміла, що життя, як і зима, завжди дає ще один шанс почати все знову.
