Мені дуже пощастило з моїм чоловіком Андрієм. Якби не його витримка та розсудливість, зараз ми вже були б pозлучені, а все через його батьків.
Коли ми почали зустрічатися, то не думали про те, де житимемо після одруження. Ми просто насолоджувалися часом, проведеним разом.
У батьків Андрія трикімнатна квартира та, коли коханий зробив мені пропозицію стати його дружиною, то сказав, що ми можемо переїхати жити до його батьків. Я тоді була готова піти за Андрієм хоч на край світу тільки б бути разом з ним. Погодилася та ми стали готуватися до весілля. Мої батьки сказали, що у них вдома теж багато місця та ми з Андрієм, якщо матимемо таке бажання, можемо жити з ними. Проте Андрій сказав, що краще жити з його батьками, адже він чоловік та повинен бути господарем у своєму домі. Якби я тільки знала які випробування на нас чекають.
На весіллі моя свекруха була ввічливою та доброю, а вдома Софію Михайлівну наче підмінили. Вона стала повною протилежністю тій милій жінці, з якою я познайомилась колись. Їй не подобалось абсолютно все: як я готую, прибираю, перу. Та, хоча я все робила бездоганно, вона постійно знаходила причини, щоб до мене за щось причепитися.
Спочатку я мовчала, бо мені не хотілося розпалювати вдома конфлікт. Я вихована таким чином, що поважаю старших людей. Але згодом я зрозуміла, що самого тільки віку для поваги з мого боку недостатньо, потрібно ще володіти хорошими людськими якостями. Останнього Софія Михайлівна не мала.
Врешті-решт мій терпець луснув та я стала себе захищати. На мене одразу посипалися докори та звинувачення у невдячності. Софія Михайлівна не пропускала жодної можливості для того, щоб нагадати мені моє місце в її домі. Мені не хотілося турбувати Андрія з цього приводу, але він з часом все сам побачив.
Спершу я думала, що я залишуся наодинці зі своїми неприємностями, але Андрій прийшов мені на допомогу ставши на мій захист. Цього Софія Михайлівна аж ніяк не очікувала. Вона почала називати мене відьмою, як приворожила її сина та намагається забрати його з сім’ налаштувавши проти його батьків. Андрій не вірив її словам, бо знав свою маму як облуплену. Свекор Тарас Петрович ніяк не втручався в цю суперечку, внаслідок чого автоматично став на бік своєї дружини. Андрій зізнався, що він завжди боявся його маму та ніколи не говорив нічого всупереч їй.
Ситуація була зрозуміла як білий день. Правда була на моєму боці. Ми не стали нікому нічого доводити та переїхали на орендовану квартиру.
Софія Михайлівна потрапила до лікарні через переживання. Коли Андрій прийшов її провідати, вона намагалася нав’язати йому почуття провини за те, що з нею сталося, мовляв, це через нього вона почала хвилюватися та це хвилювання спричинило погіршення здоров’я. А потім пішла в хід її улюблена маніпуляція: “Я помру і тільки тоді ти зрозумієш наскільки дорога була тобі твоя мама”.
Андрій не повівся на це та зараз спілкується зі своєю мамою вкрай рідко. Вітає її зі святами і все.
Нещодавно у нас з’явилася дитина, а я не знаю чи хочу, щоб Софія Михайлівна навіувалася до неї.
