Після того, як моя дружина відійшла в кращий світ, я залишився зовсім один. Діти давно вже повиростали та покинули батьківський дім.
Одного разу під своїм вікном я почув жалісне нявчання та пішов на вулицю, щоб подивитися звідки долинає звук. Там лежала коробка та у ній було маленьке кошеня. Вона трусилося та було дуже слабке. В цій маленькій істоті я впізнав себе та вирішив забрати те кошеня додому, щоб воно не пропало. Згодом моє життя набуло сенсу, я виходив кошеня та назвав його Васьком. Тепер у мене був Васько, а у Васька був я.
Щоб заробити на прожиття, я придумав, що здаватиму склотару. Сусіди охоче віддавали мені порожні пляшки. Вони таким чином уникали зайвого клопоту, а я отримував додатковий дохід. Самі знаєте який зараз принизливий розмір пенсії.
Дізнавшись, що у мене є котик, сусіди стали передавати для нього різну смакоту. Тож коли я заходив до сусідів за порожніми пляшками, вони ще й давали щось для Васька.
В кінці місяця у мене збиралося багато склотари та я брав Васька, ми сідали в мій старенький Запорожець та ми їхали в пункт приймання склотари.
Мій автомобіль вже дуже старенький та він сьогодні завівся не з першого разу. Я зрозумів, що сьогодні не мій день, настрій було зіпсовано. А коли я ніс ящик з пляшками, то послизнувся та розбив одну з них. На той момент я вирішив себе підбадьорити та сказав собі, що це все на щастя. Мені б залишитися вдома в цей день та нікуди не їхати та я вирішив, що неприємностей на сьогодні досить та надалі мені щаститиме.
Проте потім було ще гірше. На повороті я випадково врізався в новеньку іномарку. На щастя, обійшлося без серйозних наслідків, але подряпини залишилися на обох автомобілях.
Ми з водієм того авто вийшли з салонів автомобілів, щоб оглянути розмір пошкоджень. Водій іномарки взявся за голову та зі злістю звернувся до мене:
– Як ти збираєшся зі мною розплатитися за це пошкодження?
– У мене немає страховки, та і я не має можливості платити за цю подряпину. От навіть склотару вожу, щоб було за що жити, – ніяково відповів я.
Це сильно розгнівало того водія та він загрозливо підійшов до мене зі словами:
– Ти ж розумієш що тобі за це буде?!
На це все дивився мій сусід, який неодноразово допомагав мені та Ваську. Вадим підійшов до нас та відсторонив від мене того нахабу, почалася суперечка:
– Що ти робиш? Облиш його! Якби з твоїм батьком трапилася така ж пригода, ти б так само на нього налетів? – не вгавав Вадим.
Водій іномарки раптом змінився в обличчі, гнів змінився на сум. Слова мого сусіда примусили його задуматися. Він розповів, що його батька давно вже немає в живих та він ледь не заплакав. Чоловік попросив пробачення за свою поведінку, а потім запитав мій номер телефону. А дав тому чоловіку свій номер телефону та поїхав далі.
Я віддав склотару, отримав за неї гроші та без пригод повернувся додому з думкою про те, що на сьогодні хвилювань з мене достатньо. Раптом до мене зателефонував незнайомий номер. Це був водій тієї іномарки, з якою ми зачепилися на дорозі. Він представився, ще раз попросив у мене пробачення та запитав мою домашню адресу.
Згодом той чоловік приїхав до мене, привіз мені харчів, одягу, корму для Васька та ще й грошей дав. Представився Андрієм.
– Якщо Вам буде щось потрібно, не соромтеся – телефонуйте, я завжди радий прийти Вам на допомогу.
