Я рано залишилася одна.
Батьків не стало ще коли я була підлітком, а бабуся відійшла в кращий світ відразу після того, як я закінчила університет. Я стала проживати одна у квартирі бабусі. Мені було дуже самотньо, рятувала лише улюблена робота. Я вчилася на педагога та працювала в приватному дитячому садочку.
Я дуже люблю маленьких дітей, особливо мені подобаються дітки віком від чотирьох років. Вони такі цікаві, ще говорити до ладу не вміють, проте вже хочуть висловити свою думку. них це так кумедно виходить, я навіть інколи записую їх “перли” в окремий зошит та розповідаю їх батькам що сказала їх дитина. Ми разом сміємося над цим.
Одного разу батькам Дмитрика не вдалося забрати його з садочка та вони попросили це зробити його дядька Василя. Так ми й познайомилися з моїм майбутнім чоловіком.
Почали зустрічатися. Василь проживав на орендованій квартирі та після одруження переїхав до мене.
Дітей ми поки не планували, хотіли зібрати більше грошей, щоб обміняти мою квартиру на будинок. Там уже буде місце і для окремої спальні, і для дитячої кімнати.
Василь працював масажистом, тож релакс після роботи мені був забезпечений.
Нещодавно в наше місто повернулася моя колишня однокласниця Іванна. Вона була на заробітках за кордоном, був там у неї залицяльник, хотів з нею одружитися, але щось там у них не склалося. Гроші, які заробила Іванна, вона всі витратила та почала орендувати квартиру. Добре, що у неї була тут хороша робота.
Ми в школі дуже з нею дружили, потім наші дороги розійшлися. Останнім часом Іванна зачастила до нас в гості. Я була рада відновленню спілкування з подругою та не ревнувала Василя до неї.
Взагалі це деструктивне почуття мені не властиве, оскільки я впевнена в собі та, можливо після того, як я навчилася виживати самостійно, ні за кого я не тримаюся. Крім того, я вважаю, що людина не річ та мені повністю не належить.
Іванна не намагалася звернути увагу мого чоловіка на себе, вона переживала через свої невдалі стосунки з іноземцем та їй було не до того.
Інколи ми проводили час утрьох, нам було дуже весело. Іванна почала поступово відходити від колишніх стосунків та помітно повеселішала.
Василь періодично їздив до батьків у село та так співпало, що в тому ж селі є родичі й в Іванни. Інколи вони їздили у село разом. Я відносилася до цього спокійно, бо довіряю своєму чоловіку.
Поступово я стала помічати, що Василь з Іванною помітно зблизились, у них стали з’являтися спільні інтереси, жарти, які розуміють тільки вони.
Якось, коли я чекала Василя з села, до мене прийшла Іванна та з порогу заявила, щоб я збирала свої речі, оскільки я більше не буду жити в цій квартирі. Продемонструвала мені знімок УЗД та сказала, що вона вагітна від Василя. Я аж заклякла від здивування. Мовчки пішла в кімнату збирати речі, але не свої, а Василя.
Згодом прийшов чоловік та побачив свої речі на порозі. Іванна нічого не розуміла та запитала Василя, що це значить. А він відкрив їй очі, сказавши, що квартира, у якій ми проживаємо, належить не йому, а мені.
Довелося голубкам їхати жити в село.
