Нещодавно ми з батьками переїхали в будинок за містом. Там у мене з’явилася маленька сестричка. Хочу зазначити, що ні мені, ні батькам вона нерідна. Її з нами звела сама доля. Мама знайшла її біля нашої огорожі.
Тоді мені було десять років та я знав, що більше у мене не буде ні братів, ні сестер. Коли мама була вагітна мною, то дуже погано перенесла вагітність. Лікарі сказали, що моє народження це чудо та більше їй вагітніти категорично не можна. Ми вже змирилися з цим, але сталося інакше.
Якось мама йшла на роботу та побачила біля нашої огорожі стару дитячу коляску. В той час я був вже в школі. Мама працює з десятої години, тож виходила з дому дещо пізніше. За словами мами та дитяча коляска була в дуже поганому стані, а коли мама заглянула всередину, то жахнулася, всередині була маленька дитина.
Мама закотила коляску до нас додому та викликала поліцію. В той момент їй стало дуже шкода дитину, яка могла замерзнути. Яка мати таке може зробити.
Коли мама розгорнула брудну ковдрочку, в яку була закутана дитина, з’ясувалося, що це дівчинка. Біля неї лежала записка, де була вказана дата її народження ріст та вага. Написано було, що крихітку звати Меланія та її справжня мама не має грошей, щоб прогодувати дитину, тому й просить взяти її під опіку. Біологічна мати Меланії знала, що в таких будинках живуть люди, в яких є гроші та вони зможуть подбати про дитину.
Згодом я повернувся зі школи та побачив цю картину. Прийшов з роботи батько, який відпросився на прохання мами.
Приїхала поліція, вони довго шукали маму дитини. Лише через декілька днів їм це вдалося. Біологічна мама Меланії написала відмову, а мої батьки зайнялися вдочерінням Меланії.
Так у мене з’явилася сестричка, а у батьків – донечка. Я радий, що так сталося, адже дуже люблю свою сестру.
