В моїх батьків особисте життя не склалося. Мені було дванадцять років, коли той відійшов у інший світ. Все своє життя батько любив випити та завжди грав у карти. Тому після його смерті нам у спадок від нього перейшло його борги. Дуже немаленькі борги.
Мамі було справді важко ростити мене самотужки, я старалася всяко полегшити їй життя. Через деякий час мати знайшла чоловіка. Я знала його, це друг тата, який раніше частенько заходив до нас та допомагав. Тепер мама називає його своїм єдиним справжнім коханням.
Моєї згоди звісно ж ніхто не запитував, бо яка різниця, що думає дитина, правда ж? Так було й надалі. Дядько Степан не звертав на мене уваги та максимально ігнорував. Бо я не його дитина, а вир0д0к покійного друга-пияки.
В дядька Степана до моєї мами була дружина, а від неї є донька мого віку. Для неї він робив буквально все. Купував дорогі подарунки, виконував всі її забаганки. Я не кажу, що він має так робити і по відношенню до мене, але хоча б не ігнорувати мене, ніби я пусте місце, раз він вже увійшов в нашу з мамою сім’ю. Це дуже обурливо та дивно, коли чужа людина входить в сім’ю і наводить там порядки під себе.
І він ігнорував суто мене. Мамі і рідній доньці він нічого не жалів, а мені навіть би пляшки води не купив би, як би мені погано було. І для мене, дівчинки, яка щойно стала підлітком, було не зрозуміло: мене вчили, що якщо я буду хорошою та непроблемною – в мене буде все, чого б я не забажала. Вчили звісно ж на словах, цього «всього, що б тільки не побажала» я отримувала лише коли почала сама заробляти і забезпечувала сама себе.
А тут… Як би я не старалася бути найкращою – на мене не звертали увагу та не робили взагалі ніяких подарунків. При тому, що донька дядька Степана розцяцькана, істерична, нахабна та ненажерлива особа, якій завжди всього мала. І я чесно не розуміла, чому вона, а не я.
Всі мої витрати забезпечувала мені мама. Якось, коли я вже вступила до ВУЗу, мене потрібно було підвезти до університету з сумками. Так дядько Степан порахував буквально кожен метр і скільки палива на це пішло, а потім виставив мені рахунок.
Саме через присутність в моєму житті такого чоловіка повпливало на моє світосприйняття. Я досі не можу спокійно попросити в чоловіка щось. Він знає про цю мою проблему і тому знайшов хорошого спеціаліста, щоб я змогла побороти цю установку. Але зараз цей досвід з дядьком Степаном заважає мені жити і з ним я не спілкуюся. Лише з мамою, і те десь поза межами їхнього будинку.
