Мені було 27 коли я зустріла його. Він виявився приїжджим, з іншого кінця країни. Я теж з невеликого селища. Правда переїхала в місто, коли завершила університет, адже тут більше можливостей та й в цілому цікавіше.
Залишила в рідному селищі батьків та старшого брата. Нажаль, можливості щодня їздити звідти на роботу до міста і повертатись не було, займало дуже багато часу. Спершу ми орендували з подругою квартиру у однієї старенької. Ну як квартиру, кімнату в квартирі. Згодом я взяла квартиру в кредит. Так з ремонтом від забудовника, так трохи далеко від роботи, але ж своє! Власне житло!
Згодом знайшла ще один підробіток, почала купувати нові меблі в квартиру. Почала збирати на машину, але брат, купивши новий автомобіль, віддав свою стару іномарку. Так я почала їздити на роботу на власному авто. Та й до батьків тепер дорога набагато легша.
Ось така ситуація в мене була, коли я познайомилась з Олегом: я маю квартиру в кредит, власне авто, хороша робота. А в Олега – кімната в квартирі батьків, яка знаходиться в цьому місті, колишня дружина та син від минулого шлюбу.
- Я приїхав грошей заробити. Хочеться чогось добитись. Та й для сина багатенько грошей потрібно. – розповідав Олег.
Ми рідко бачились, кожен був дуже зайнятий, в кожного багато роботи. Тому зустрічались ми лише по вихідних. Пройшло декілька місяців і він переїхав жити до мене.
Він жалівся, що платять мало, але ось якби в нього була б машина – то його б взяли на кращу роботу. Я зрозуміла, на що він натякає, тому через деякий час він почав їздити на моїй машині і отримав кращу роботу.
Проте, навіть коли він почав заробляти більше ніж достатньо, на мене витрачати не поспішав від слова взагалі. Завжди були якісь причини: то сину на сезонний одяг, то мамі на ліки. Так, він купував продукти додому, але більша частина витрат була на мені. І через я знову повернулась до підробіток.
Адже кредит, комуналка та харчі самі себе не оплатять, а жити в на-пів пустій квартирі все своє життя я бажанням не горіла.
Якось, коли машина потребувала ремонту, Олег попросив дати йому гроші на сервіс, чим мене неприємно здивував.
- Машина ж не моя, – здивовано відповів на моє прохання оплатити ремонт, адже саме він користується нею. – Слухай, я оплачую бензин, коли їжджу. А ми з тобою не одружені, щоб я за її ремонт платив.
Тепер фраза «ну ми ж не одружені» стала відповіддю на все. Коли я замовила кухонні меблі та оплатила їх встановлення, то попросила оплатити кредит в цьому місяці Олега, адже коштів не ставало, все пішло на меблі та нову плиту.
- Ти звісно вибач, але кредит – це твоя проблема. – відповів Олег. – Ось були б ми одружені, я б без лишніх слів оплатив, бо це б вже було спільне майно, а так не бачу сенсу вкладатись.
- Зате їсти він ж бачить сенс, і бачить дуже хороший сенс жити в квартирі, яку купила ТИ, спати на ліжку, яке придбала ТИ? – запитала моя найкраща подруга, з якою я колись винаймала кімнату. – Твій Олег так добре влаштувався: машину для роботи дали, ремонт якої ще й не він оплачує, квартиру для проживання дали, в яку він не вкладається взагалі, а живе як орендар і при цьому нічого не платить. Так, він дає на харчі, але ж він їх і їсть. А ти крім того що дала йому це все і оплачуєш все сама, так ще й готуєш йому, переш, прибираєш. – розлючено промовила подруга.
В цей же ж час батьки, родичі та знайомі вже набридали з питаннями про весілля. Коли та коли. Але знаєте, я дивлюсь як поводить себе Олег і все більше і більше сумніваюсь «А чи хороший він вибір?»
Все більше мене хвилювала думка, що Олег чекає цього заповітного походу в РАЦС, для того щоб потім з ногами вилізти мені на шию. Плюс, якщо подумати, то якщо кредит буде виплачено в шлюбі – це буде вважатись спільно нажитим майном. Тобто у разі розлученні він буде претендувати на частку.
Але сталось те, що стало останньою краплею в цьому вже і так переповненому келиху. Ми поїхали на сімейне свято до моїх батьків. Ось ми майже приїхали, та заїхали на заправку.
Олег вийшов, та попросив у мене кошти на бензин, адже «Ну я ж не їду до законної тещі, якби ми були одружені, то з радістю заплатив би за бензин. А так як це була твоя ініціатива поїхати до батьків – ти і плати за бензин.». І сказав він це все з милою посмішкою ніби все нормально.
Я звісно дала на бензин, але зробила для себе висновки та коли на застіллі батьки почали питати коли ж весілля, я не очікувано для себе грубо та холодно відповіла «Ніколи.»
Всі були в шоці. Я повернулась до Олега, який теж явно не очікував такої відповіді від мене, та сказала:
- Віддай будь ласка документи на машину та ключі від квартири, будь такий ласкавий. А і я сподіваюсь сам дібратись звідси до міста ти зможеш. І завтра, коли я буду дома, прийдеш по речі. Не хочу аби ти був сам в моїй квартирі.
Олег звісно хотів почати суперечку, мовляв, що я таким чином позбавляю його не тільки житла, а й роботи, бо ж на роботі потрібно мати машину.
На це я йому відповіла його ж фразою: «Ну ми ж не одружені, а машина моя».
Батьки все зрозуміли та підтримали мене. Після цього Олег намагався помиритись, навіть зробив жалюгідну пропозицію, на яку я чітко відмовила. Він виправдовувався як тільки міг, але я його не бажала слухати і прогнала.
