Якось Олег попросив в мене гроші на ремонт машини, хоча саме він нею користувався, і цим мене ш0кував. – Машина ж не моя, – здивовано відповів Олег, на моє прохання оплатити ремонт. – Ну я ж оплачую бензин, коли їжджу. А ми з тобою не одружені, щоб я за її ремонт платив.

Мені було 27 коли я зустріла його. Він виявився приїжджим, з іншого кінця країни. Я теж з невеликого селища. Правда переїхала в місто, коли завершила університет, адже тут більше можливостей та й в цілому цікавіше.

Залишила в рідному селищі батьків та старшого брата. Нажаль, можливості щодня їздити звідти на роботу до міста і повертатись не було, займало дуже багато часу. Спершу ми орендували з подругою квартиру у однієї старенької. Ну як квартиру, кімнату в квартирі. Згодом я взяла квартиру в кредит. Так з ремонтом від забудовника, так трохи далеко від роботи, але ж своє! Власне житло!

Згодом знайшла ще один підробіток, почала купувати нові меблі в квартиру. Почала збирати на машину, але брат, купивши новий автомобіль, віддав свою стару іномарку. Так я почала їздити на роботу на власному авто. Та й до батьків тепер дорога набагато легша.

Ось така ситуація в мене була, коли я познайомилась з Олегом: я маю квартиру в кредит, власне авто, хороша робота. А в Олега – кімната в квартирі батьків, яка знаходиться в цьому місті, колишня дружина та син від минулого шлюбу.

  • Я приїхав грошей заробити. Хочеться чогось добитись. Та й для сина багатенько грошей потрібно. – розповідав Олег.

Ми рідко бачились, кожен був дуже зайнятий, в кожного багато роботи. Тому зустрічались ми лише по вихідних. Пройшло декілька місяців і він переїхав жити до мене.

Він жалівся, що платять мало, але ось якби в нього була б машина – то його б взяли на кращу роботу. Я зрозуміла, на що він натякає, тому через деякий час він почав їздити на моїй машині і отримав кращу роботу.

Проте, навіть коли він почав заробляти більше ніж достатньо, на мене витрачати не поспішав від слова взагалі. Завжди були якісь причини: то сину на сезонний одяг, то мамі на ліки. Так, він купував продукти додому, але більша частина витрат була на мені. І через я знову повернулась до підробіток.

Адже кредит, комуналка та харчі самі себе не оплатять, а жити в на-пів пустій квартирі все своє життя я бажанням не горіла.

Якось, коли машина потребувала ремонту, Олег попросив дати йому гроші на сервіс, чим мене неприємно здивував.

  • Машина ж не моя, – здивовано відповів на моє прохання оплатити ремонт, адже саме він користується нею. – Слухай, я оплачую бензин, коли їжджу. А ми з тобою не одружені, щоб я за її ремонт платив.

Тепер фраза «ну ми ж не одружені» стала відповіддю на все. Коли я замовила кухонні меблі та оплатила їх встановлення, то попросила оплатити кредит в цьому місяці Олега, адже коштів не ставало, все пішло на меблі та нову плиту.

  • Ти звісно вибач, але кредит – це твоя проблема. – відповів Олег. – Ось були б ми одружені, я б без лишніх слів оплатив, бо це б вже було спільне майно, а так не бачу сенсу вкладатись.
  • Зате їсти він ж бачить сенс, і бачить дуже хороший сенс жити в квартирі, яку купила ТИ, спати на ліжку, яке придбала ТИ? – запитала моя найкраща подруга, з якою я колись винаймала кімнату. – Твій Олег так добре влаштувався: машину для роботи дали, ремонт якої ще й не він оплачує, квартиру для проживання дали, в яку він не вкладається взагалі, а живе як орендар і при цьому нічого не платить. Так, він дає на харчі, але ж він їх і їсть. А ти крім того що дала йому це все і оплачуєш все сама, так ще й готуєш йому, переш, прибираєш. – розлючено промовила подруга.

В цей же ж час батьки, родичі та знайомі вже набридали з питаннями про весілля. Коли та коли. Але знаєте, я дивлюсь як поводить себе Олег і все більше і більше сумніваюсь «А чи хороший він вибір?»

Все більше мене хвилювала думка, що Олег чекає цього заповітного походу в РАЦС, для того щоб потім з ногами вилізти мені на шию. Плюс, якщо подумати, то якщо кредит буде виплачено в шлюбі – це буде вважатись спільно нажитим майном. Тобто у разі розлученні він буде претендувати на частку.

Але сталось те, що стало останньою краплею в цьому вже і так переповненому келиху. Ми поїхали на сімейне свято до моїх батьків. Ось ми майже приїхали, та заїхали на заправку.

Олег вийшов, та попросив у мене кошти на бензин, адже «Ну я ж не їду до законної тещі, якби ми були одружені, то з радістю заплатив би за бензин. А так як це була твоя ініціатива поїхати до батьків – ти і плати за бензин.». І сказав він це все з милою посмішкою ніби все нормально.

Я звісно дала на бензин, але зробила для себе висновки та коли на застіллі батьки почали питати коли ж весілля, я не очікувано для себе грубо та холодно відповіла «Ніколи.»

Всі були в шоці. Я повернулась до Олега, який теж явно не очікував такої  відповіді від мене, та сказала:

  • Віддай будь ласка документи на машину та ключі від квартири, будь такий ласкавий. А і я сподіваюсь сам дібратись звідси до міста ти зможеш. І завтра, коли я буду дома, прийдеш по речі. Не хочу аби ти був сам в моїй квартирі.

Олег звісно хотів почати суперечку, мовляв, що я таким чином позбавляю його не тільки житла, а й роботи, бо ж на роботі потрібно мати машину.

На це я йому відповіла його ж фразою: «Ну ми ж не одружені, а машина моя».

Батьки все зрозуміли та підтримали мене. Після цього Олег намагався помиритись, навіть зробив жалюгідну пропозицію, на яку я чітко відмовила. Він виправдовувався як тільки міг, але я його не бажала слухати і прогнала.

Оцініть статтю
Дюшес
Якось Олег попросив в мене гроші на ремонт машини, хоча саме він нею користувався, і цим мене ш0кував. – Машина ж не моя, – здивовано відповів Олег, на моє прохання оплатити ремонт. – Ну я ж оплачую бензин, коли їжджу. А ми з тобою не одружені, щоб я за її ремонт платив.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.