Моя донька була заміжня уже понад 10 років. З Матвієм вони знайомі зі школи. Ми з його батьками проживали на одній і тій же вулиці. Часто Надійка та Матвій ходили разом до школи.
Після закінчення школи вони почали зустрічатися та невдовзі одружилися. Після одруження молодята проживали в нашому домі.
Надія та Матвій обоє працювали в місті, кожного ранку їздили разом на роботу та поверталися увечері.
Добре, що ми живемо недалеко від міста, тож на дорогу витрачалося небагато часу.
Грошей на все вистачало та жили вони доволі дружно.
Матвій дуже гарне відносився до Надії, я була щаслива за доньку.
Згодом їх справи стали кращими та вони назбирали кошти на перший внесок за квартиру. Переїхали до міста. Через деякий час у них народився синочок.
На жаль нам не вдавалося часто його бачити, оскільки наше здоров’я не дозволяли часто їздити до міста. Лише раз в місяць ми могли його бачити. Надія привозила до нас Сергійка.
Останнім часом я помітила, що донечка сама не своя. Надія розповіла, що Матвій став затримуватися на роботі, не ночував дома. Казав, що тепер тільки він один заробляє на життя і йому потрібно більше виконувати роботи.
Надія звинувачувала в усьому себе, казала, що вона вже не така приваблива, як була колись. Донька підозрювала що у Матвія хтось є.
Щоб втримати біля себе чоловіка, Надія зважилася на другу дитину. Бути матір’ю це була єдина радість її життя.
Поява другої дитини шлюб Надії не врятувала. Матвій все менше і менше поспішав додому, все частіше і частіше не ночував вдома, інколи навіть приходив додому в нетверезому стані.
Коли молодша донечка підросла, Надія вийшла на роботу. Внуки часто гостювали у нас. Доньці потрібна була допомога.
Якось, повернувшись додому, Надія побачила, що на їхні кухні господарює інша жінка. Вона одягла халат нашої доньки. Матвій тоді був вдома і навіть не помітив приходу Надії.
В той день донька повернулася раніше з роботи, а внуки гостювали у нас. Непрохана гостя швидко покинула їхні дім, а Матвій поводив себе так, наче нічого не сталося.
Він навіть не намагався виправдатися. Надія була просто розгублена. Їй не було куди йти, вона залишилася жити з Матвієм.
Хоча я неодноразово її просила піти від невірного чоловіка, казала, що донька може повернутися до нас. Надія хотіла зберегти сім’ю та зробила свій вибір.
Подібні ситуації повторювалися все частіше та частіше, щоразу ці зради ставали все нахабніші. Матвій вже нічого не соромився. Надія тепер зустрічала інших жінок в їхній спальні, кухні, ванній кімнаті.
Донька знаходилася в такій ситуації, що їй не позаздриш: чоловік зраджує, на руках двоє дітей.
Врешті-решт терпінню доньки настав кінець. Вона зібрала свої речі та речі дітей, повернулася жити до нас. На щастя діти почувала себе у нас добре.
У сільській раді змінилося вакантне місце якраз для Надії та вона перейшла працювати туди. Тож їздити в місто їй не доводилося.
З того часу від Матвія нічого не було чути, він не робив жодних спроб для того, щоб повернути Надію та дітей. Квартиру в місті вони продали та поділили гроші порівну після розлучення.
Через деякий час в нашій сільські лікарні з’явився новий лікар. Віталій шалено закохався в нашу доньку та двоє дітей не були для нього перешкодою.
Віталій вважає наших онуків своїми дітьми. Я дуже рада, що донька наважилася на зміни та врешті-решт стала щасливою.
