Моя сусідка майже свята людина. Коли до Тамари приїжджають її діти, то вона бігає навколо них увесь день, крім того, ще й домашнім господарством займається, а воно в Тамари чималеньке: кури, гуси, качки, городи та садок. Ніхто з дітей навіть не думає над тим, щоб їй допомогти, а сусідка не може їх попросити про допомогу.
Я давно вже зрозуміла, що через свій вік вже не можу багато робити, тож одного разу так і сказала дітям: “Хочете їсти все свіженьке – допомагайте”. Зять з невісткою відмовилися про допомогу, сказали, що купуватимуть усе на ринку. Там багато жінок та чоловіків літнього віку з великим задоволенням продадуть свої товари. Я зрозуміла їх позицію, тож стала садити менший город та зрозуміла, що на допомогу сина з невісткою мені розраховувати не доведеться. А молодша донька Тетяна з великим задоволенням приїжджає та допомагає мені.
Як на мене, це справедливо, адже кожна людина сама для себе приймає рішення. Комусь простіше заробити гроші та придбати за неї овочі та фрукти, а комусь краще попрацювати на городі. Це і користь для організму, і продукти всі свіжі без шкідливих речовин.
Тамара ж на щось надіється. Її чоловіка рано не стало та вона теж має двох дітей. Я бачила, як їй було важко, але жінка ніколи не жалілася на свою долю. У сусідки вже дорослі доньки. Вона сама підіймала на ноги двох дітей, зараз доньки Тамари уже мають свої сім’ї, живуть у місті та справжні білоручки.
Коли вони приїжджають в гості до літньої жінки, то вона вже за три дні готова до їх візиту. Вдома наварено, напечено, прибрано. Сусідка зранку до ночі працює: пригощає гостей, дивиться за онуками, працює на городі та ні в кого про допомогу не просить. А їй ніхто й не пропонує. Тим більше, що у сусідки почалися проблеми зі здоров’ям. Минулої зими вона їздила в місто, щоб їй кололи уколи в спину. Донькам вона ні про що не сказала, щоб зайвий раз їх не турбувати.
Влаштувала для своїх доньок у себе вдома курорт, де “все включено”. Невже Тамара думає, що її діти оцінять її старання? Вони просто приїжджають, користуються всіма благами, дякують та їдуть додому. А Тамарі залишається прибирання. А потім все повторюється знову. Не розумію як так можна.
Якось моя донька говорила з донькою Тамари, мовляв, жінка вже старіє, їй потрібна допомога. А донька Тамари сказала, що нічого подібного та якби це було так, то вона може попросити про допомогу.
– А ви б почали їй допомагати в такому випадку? – запитала моя донька.
– Ми б сказали їй садити менше городів, щоб роботи було менше, – відповіла вона, – але ж вона не просить, а значить, що її все влаштовує.
Не знаю чи розповідати Тамарі про цю розмову. Напевно, вона сильно засмутиться. Але дивитися, як літня жінка псує своє здоров’я не отримуючи нічого натомість, теж не можу.
Якось Тамара погано себе почувала та не змогла прийняти своїх постійних гостей так, як зазвичай, то вони в той же день поїхали додому. Напевно, Тамара зробить якісь висновки з цієї ситуації та змінить свої переконання. Я допомогла Тамарі встати на ноги, але чи зрозуміла сусідка щось я не знаю.
