Якось у нас гостювали батьки Максима. Я, як і завжди, почала прислуговувати, метушитися біля всіх. Галина Романівна помітила, що її син сидить, як пан, на дивані й ні чим мені не допомагає, але змовчала

Я народилася та виросла у селі. Моя родина не вирізнялася чимось особливим. Батько працював трактористом, мати – вчителькою початкових класів. З дитинства мене привчали до праці. Хочеш мати кусень хліба – треба його заслужити. Господарство у нас було велике. Тато тримав биків та корову, розводили свиней. Само собою були кури й гуси.

Ми з мамою в усьому йому допомагали. Робота не ділилася на чоловічу та жіночу. Я вміла рубати дрова, косити траву, вичищала від худоби та таскала важкі відра повні води. Взагалі мовчу про заготівлю дров на зиму.

Коли виросла пішла навчатися і місто. Там познайомилася з Максимом, він із міських. Про село мій хлопець не знав абсолютно нічого, окрім романтизованого уявлення про свіже повітря, прохолодне джерельце та надзвичайну природу. Вперше у гості до батьків ми поїхали влітку, після року стосунків. Якраз потрапили на свіжий укіс. Потрібно було допомогти татові зібрати та звести сіно. Бачили б ви пошматовані руки Макса, коли ми з усім впоралися. Він ще кілька днів не міг нічого ними робити.

Перспективу жити в селі Макс навіть не хотів розглядати. Не змінило його думку й помешкання, яке дісталося мені в спадок від дідуся з бабусею. Хлопець сказав, що з майном я можу робити все, що заманеться, але житимемо ми у місті.

Після весілля батьки Максима допомогли нам придбати квартиру за що ми їм дуже вдячні. Знаєте, як воно на перших порах. Хочеться чоловікові в усьому годити. От я й почала виготовляти по дві страви на вибір, пекла щось смачненьке до чаю, всю хатню роботу брала на себе. Хоч Максим спершу й викликався допомагати, я його збивала. «Не треба, я сама» – чув він кожного разу, коли брався до діла.

Якось у нас гостювали батьки Максима. Я, як і завжди, почала прислуговувати, метушитися біля всіх. Галина Романівна помітила, що її син сидить, як пан, на дивані й ні чим мені не допомагає, але змовчала. Наступного дня, коли чоловік був на роботі, свекруха навідалася з візитом та серйозною розмовою.

-Людочко, доню, я маю з тобою серйозно поговорити. Звісно, мені лестить, що ти так турбуєшся про мого сина, але ж не треба забуватися і про себе. Ти в першу чергу жінка, а вже потім дружина. Навіщо звалила на свої плечі всю роботу, якщо поруч є чоловік? Я Максима виховувала відповідальним та турботливим. Він вміє приготувати, прибрати, помити посуд – все, що потрібно робити по дому для нього не в новинку. Так що, щоб більше я не бачила, що ти бігаєш перед ним на задніх лапках. Люби себе!

Ви не повірите, але слова свекрухи довели мене до сліз. Вона ж має рацію! Просто я звикла бачити саме таку модель поведінки, адже мати все життя прислуговувала татові, а бабуся дідусеві. У мене не було іншого прикладу, поки не з’явилася мати Максима. Ця жінка знає собі ціну, не шкодує на себе грошей та чітко розставляє пріоритети, де вона на першому місці. Що найцікавіше – свекор в захваті від неї та до цього часу дивиться із захопленням на дружину.

Коли Максим повернувся з роботи й невдоволено скривив носа, бо не побачив накритого столу, я сказала йому, що більше прислуговувати не збираюся.

-Макарони в каструлі, сосиски в холодильнику. Де мікрохвильовка ти знаєш.

-А ти що збираєшся робити? – невдоволено запитав чоловік.

-А я нарешті дочитаю книгу, подивлюся улюблений серіал та займуся собою – гордо заявила я та вийшла з кімнати.

Добре, що в роті Макса нічого не було в той момент, інакше від би подавився.

Маленькими кроками я дійду до того, щоб на шлюб перетворився на рівноправний союз двох рівноправних партнерів. Знаю, що сама винна в тому, що зараз намагаюся виправити саме тому й розповідаю свою історію вам. Жіночки не повторюйте моїх помилок, краще робіть так, як моя мудра свекруха.

Оцініть статтю
Дюшес
Якось у нас гостювали батьки Максима. Я, як і завжди, почала прислуговувати, метушитися біля всіх. Галина Романівна помітила, що її син сидить, як пан, на дивані й ні чим мені не допомагає, але змовчала