Слухай Андрійку – говорила дружина, – мій тoв _cтyн ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.

Мені здавалося, що з дружиною добре живемо вже двадцять років. Маємо двох синів, вісімнадцяти й п’ятнадцяти років. Якраз такий вік, коли потрібно більше приділяти уваги дітям, щоб не потрапили в якусь нехорошу компанію. Дружина сказала, що наразі синами повинен займатися я. Але як з ними подружитися, коли раніше в мене була лише робота. Рано йду, пізно приходжу. Дружина виховує, я заробляю гроші.

Коли старший син став спілкуватися з підозрілими підлітками, ми разом із дружиною намагалися відкрити йому очі на його друзів. Розмовляли з ним, показували приклади, до чого може довести таке спілкування. Але не сварили, ні. Розуміли, що коли сварити, то буде ще гірше.

Наразі в молодшого сина ті ж проблеми. Дружина говорить, що я тато, тому сам повинен переконати сина не спілкуватися з підозрілими підлітками. Для мене це новина. Раніше ми разом із нею вирішували проблеми зі старшим сином. Чому ж щодо молодшого вона спокійно себе веде?

Якось я їхав додому раніше, ніж завжди. Вирішив заїхати забрати дружину. Коли зайшов у приміщення, дружина стояла біля вікна, спиною до мене і розмовляла по телефону. Я зупинився, не став кликати, чекав поки поговорить, та почув таке, чого не чекав:
– Слухай Андрійку, – говорила дружина, – мій товстун ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.

Я повернувся і пішов до машини. Чому не затримався, чому не показав, що чув розмову? Мені в той час образливо було чути про себе «товстун». Так, мені не двадцять років, і давно не хлопчик. Але щоб я такий товстий був, як вона говорить? Є зайвих десять кілограмів. Але на товстуна я не схожий.

Дружина моя займається спортом інколи, пробіжки різні. Але в неї також є лишні кілограми. Та я на це не звертаю уваги. Вважаю, що на її роки виглядає добре. А про мене вона іншої думки. Тільки наразі помітив, що останнім часом дружина віддалилася. Вже не має душевних розмов між нами. І в інтимному плані не все гаразд. Виходить є в неї з ким спілкуватися.

Звичайно, коли ж їй думати про свого молодшого сина, допомогти розібратися у відносинах із друзями. А як мені далі бути? Чи розповісти їй про свої підозри, чи виду не показувати?

Оцініть статтю
Дюшес
Слухай Андрійку – говорила дружина, – мій тoв _cтyн ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.