Слухай Андрійку – говорила дружина, – мій тoв _cтyн ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.

Мені здавалося, що з дружиною добре живемо вже двадцять років. Маємо двох синів, вісімнадцяти й п’ятнадцяти років. Якраз такий вік, коли потрібно більше приділяти уваги дітям, щоб не потрапили в якусь нехорошу компанію. Дружина сказала, що наразі синами повинен займатися я. Але як з ними подружитися, коли раніше в мене була лише робота. Рано йду, пізно приходжу. Дружина виховує, я заробляю гроші.

Коли старший син став спілкуватися з підозрілими підлітками, ми разом із дружиною намагалися відкрити йому очі на його друзів. Розмовляли з ним, показували приклади, до чого може довести таке спілкування. Але не сварили, ні. Розуміли, що коли сварити, то буде ще гірше.

Наразі в молодшого сина ті ж проблеми. Дружина говорить, що я тато, тому сам повинен переконати сина не спілкуватися з підозрілими підлітками. Для мене це новина. Раніше ми разом із нею вирішували проблеми зі старшим сином. Чому ж щодо молодшого вона спокійно себе веде?

Якось я їхав додому раніше, ніж завжди. Вирішив заїхати забрати дружину. Коли зайшов у приміщення, дружина стояла біля вікна, спиною до мене і розмовляла по телефону. Я зупинився, не став кликати, чекав поки поговорить, та почув таке, чого не чекав:
– Слухай Андрійку, – говорила дружина, – мій товстун ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.

Я повернувся і пішов до машини. Чому не затримався, чому не показав, що чув розмову? Мені в той час образливо було чути про себе «товстун». Так, мені не двадцять років, і давно не хлопчик. Але щоб я такий товстий був, як вона говорить? Є зайвих десять кілограмів. Але на товстуна я не схожий.

Дружина моя займається спортом інколи, пробіжки різні. Але в неї також є лишні кілограми. Та я на це не звертаю уваги. Вважаю, що на її роки виглядає добре. А про мене вона іншої думки. Тільки наразі помітив, що останнім часом дружина віддалилася. Вже не має душевних розмов між нами. І в інтимному плані не все гаразд. Виходить є в неї з ким спілкуватися.

Звичайно, коли ж їй думати про свого молодшого сина, допомогти розібратися у відносинах із друзями. А як мені далі бути? Чи розповісти їй про свої підозри, чи виду не показувати?

Оцініть статтю
Дюшес
Слухай Андрійку – говорила дружина, – мій тoв _cтyн ні про що не здогадується. Я йому зателефоную, скажу, що затримуюсь, і ми з тобою спокійно поговоримо.