Коли розлучаються батьки найбільше страждають діти.
З моїм колишнім чоловіком ми розлучилися пів року тому. Насправді причина нашого розлучення доволі банальна – ми перестали розуміти один одного. Пройшла любов. Звичайно ми старалися зберегти родину заради нашого єдиного сина, але не змогли. Хіба зможе дитина бути щасливою, якщо її батьки нещасні?
Єгор сприйняв цю новину дуже болюче, адже з татом у нього були прекрасні стосунки. Хлопець став агресивним та замкнутим в собі. Почалися проблеми в школі. То він вд арить однокласника, то обізве якусь дівчинку або нагрубить учителю. Почав прогулювати уроки та пізно повертався додому. Я вже боялася брати слухавку, коли телефонувала класна керівничка Єгора.
Спочатку я сподівалася, що колишній чоловік допоможе сину пережити важкий період й буде з ним спілкуватися, як й обіцяв. На жаль, цього не сталося. Усі мої намагання поговорити з сином зводилися до одного – він ображався та гримав переді мною дверима своєї кімнати. Цілий день сидів перед комп’ютером та відмовлявся від вечері. Не знаю чому, але моя дитина звинувачувала мене в розпаді нашої родини. Якось Єгор заявив: «Через тебе тато пішов від нас. Я тебе ненавиджу!» Це було останньою краплею. «Трішки режиму й дисципліни сину не завадить». Згадала як на класних зборах Олена Віталіївна розповідала про секцію з боксу й вирішила записати туди Єгора.
Уже через два тижні я не могла впізнати власну дитину. Єгор перестав грубіянити та влаштовувати розбірки в класі. Не пропускав заняття, підтягнув навчання та покращив оцінки. Почав зі мною спокійно розмовляти й навіть допомагав по дому.
Уся ця зміна поведінки відбулася завдяки його тренеру. Я дуже вдячна Денису Миколайовичу за допомогу у вихованні сина. Без нього я б не впоралася.
