Пригадуєте свої шкільні роки? З якими емоціями ви згадуєте час, коли майбутнє здавалося чимось далеким, а сьогодення було безтурботним та радісним. Найбільшою нашою проблемою була погана оцінка або прогул без причини. А ще прочуханка від батька за знайдені сигарети чи лекція від матері в дусі «не таким я тебе виховувала».
Не можу похвалитися тим, що був популярним серед однокласників. Радше навпаки. Такий собі ботан в окулярах. Звісно й прізвисько в мене було відповідне «Очкарик». Так, проблеми із зором слави мені не приносили, але я з гумором ставився до жартів про себе й ні на кого не тримав зла.
Була у нашому класі найпопулярніша дівчина школи – Вероніка. Справжня красуня з довгим шовковистим білявим волоссям, красивою посмішкою, стрункими ногами та тоненькою фігуркою. Ніка знала як привернути увагу та вміло крутила однокласниками заради власної вигоди. Я й сам попадав у її тенета, хоч і божився, що цього ніколи не станеться. Виконував за Вероніку усю домашню роботу й навіть інколи завдання, які давали її бойфренду.
Не було в голові геть нічого. Це зараз я розумію, що мене використовували, а тоді хотів просто догодити першій красуні класу. Звісно, популярність зіграла свою роль. Вероніка мала нестерпний характер. Вона відверто знущалася з інших учнів, які нічим не вирізнялася, влаштовувала пакості вчителям, які потім звалювала на інших й розбивала серця хлопцям, які мали сміливість вважати, що зможуть її завоювати.
Дісталося й мені. Якось зізнався дівчині у почуттях, а вона відверто з мене посміялася так ще й розповіла усім однокласникам, який невдаха смів у неї закохатися. Той випадок надовго відбив у мені бажання з кимось зустрічатися. Та історія не про це, а про «бумеранг».
Минуло 20 років, коли я отримав дзвінок від колишньої старости класу із запрошенням на зустріч випускників. Йти не хотів, бо друзів у мене в класі не було, а згадувати свої колишні провали – такий собі спосіб проведення часу. Однак, дружина вмовила мене піти, показати, ким я став та чого досягнув.
Багато хтось однокласників не змінився, просто постарів. Зустріч виявилася приємною, ми згадували шкільні роки з ностальгією та посмішкою на обличчі. Та справжнім шоком зустрічі стала поява тієї самої «класної дівчини» Вероніки. Життя її не шкодувало. Жінка набрала добрячих кілограмів 70, сильно постаріла й зовсім себе запустила. Ми перешіптувалися й навіть думали, що це якийсь розіграш.
Вероніка поділилася історією свого життя, але я не хотів нічого слухати. Прошепотів дружині, що нам час, підвівся, подякував за запрошення й поспішив на вихід. Життя все розставило по своїх місцях.
