Мені було 16 років, коли я почала зустрічатися з Сашком. Хлопець був старший від мене на 6 років. Попри значну різницю у віці, батьки та рідній мій вибір підтримали та схвалювали наші стосунки. Три роки ми зустрічалися, перш ніж Саша освідчився.
Здавалося, цієї події чекали усі, окрім мене. Те, що починалося прекрасно, перетворилося на справжнє жахіття. Цей хлопець не був таким ідеальним, як хотів здаватися. Так, він знав, як сподобатися іншим та справити гарне враження. Проте за маскою ідеального хлопця приховувався тиран. Шкода, що я одразу цього не зрозуміла.
Свій справжній характер Сашко почав проявляти, коли ми вирішили жити разом. Я перетворилася на хатню робітницю, ув’язнену у чотирьох стінах. Хлопець не дозволяв мені зустрічатися з друзями, обмежив моє спілкування з ріднею. Усі важливі рішення приймав самотужки навіть не запитуючи моєї думки. Так, до прикладу, він сам вирішив, що ми не робитимемо весілля, бо це марна трата грошей. Я повинна була покинути навчання, а натомість народити йому дитину. Хоча Сашко заздалегідь попередив, що допомагати з немовлям не буде, бо його діло – заробляти гроші.
Щодо фінансів – це також справа чоловіча й моєї думки ніхто запитувати не буде. Мені виділятиметься певна сума на місяць й то я повинна буду звітувати на що витратила ЙОГО гроші. Якоїсь миті я просто жахнулася й втекла до батьків. Вони замість того, щоб мене підтримати, перейшли на сторону зятя й просили не робити дурниць та помиритися з Сашком.
Дякувати богу руку допомоги простягнув мій добрий друг дитинства Юра. Хлопець дозволив пожити у нього, поки я не знайду квартири та не влаштуюся на роботу. Сашко декілька разів приходив до Юри та влаштовував сцени ревнощів, звинувачуючи нас у зраді та обзиваючи мене останніми словами. Він і батькам набрехав та вигадав про мене всяку гидоту.
Його походеньки швидко закінчилися, коли Юрко вийшов поговорити з ним, як з чоловіком сам на сам. Додому Сашко пішов з розбитим носом та приниженим почуттям власної гідності. А я поглянула на свого захисника зовсім інакше. Тепер Юра не здавався мені просто добрим старим другом, я відчувала до нього щось набагато більше. Тож коли хлопець зізнався, що кохає мене при чому давно, я відповіла взаємністю.
Наразі ми живемо разом та готуємося до пишного та грандіозного весілля. Юрко сказав, що нізащо у світі не відмовиться побачити мене у вбранні нареченої. Хоч рідні та друзі не приймають мій вибір та досі стоять на боці Сашка, мені до них немає діла. Головне, що я нарешті щаслива, а поруч гідний чоловік.
