Якщо чесно, то я не розумію такої поведінки свого сина та його дружини, адже вони народжували сина для себе і повинні за ним доглядати самі і якось з ним справлятися

Мої діти інколи мене просто шокують. Нещодавно вони мені сказали, що, оскільки я бабуся, то повинна сидіти зі своїм онуком. А я вважаю, що це зовсім не так, адже у свій час я справлялася зі своєю донькою сама і ні від кого допомоги не вимагала. Коли мені було 16 років, так вийшло, що я завагітніла від свого коханого хлопця. На той момент він був доросліший за мене на 2 роки. Зустрічалися ми з ним рік, у наших стосунках все було гарно. Аж раптом, одного дня, до мене прийшов мій коханий хлопець та сказав, що йому необхідно йти до армії. Йому просто прийшла повістка, тому він має йти служити. Звісно, що тоді я дуже сильно засмутилася, розхвилювалася, дуже довго ходила пригнічена. Мені в той період було дуже погано як на душі, так і фізично. Але я думала, що це все через те, що я хвилююся дуже за свого коханого.

А виявилося, що ні. Тоді я вже чекала на нашу прекрасну з ним донечку. Але шляху назад вже не було і мій коханий повинен був іти до армії, а я вирішила для себе, що буду народжувати та виховувати свою дитину сама, поки не повернеться мій чоловік з армії. Моя мама звісно, що мене підтримала, сказала, що необхідно народжувати, але, якщо я вже зробила таке рішення та буду народжувати цю дитину, то повинна розраховувати тільки на себе і ні на кого більше. І з самого початку моя ненька мені сказала, що я буду виховувати свою дитину сама, адже моя мама виховала мене сама і я повинна з цим впоратися.

І з моменту народження моєї прекрасної донечки я повністю за неї відповідала самостійно і ні на кого не сподівалася. Мені було дуже тяжко, адже постійно необхідно було прати дитячі речі, десь заробляти гроші, постійно не спати та ще й паралельно чекати свого чоловіка з армії. Але я з цим справилася і пишаюся собою. Адже я не зламалася, а пройшла цей шлях достойно.

Наразі, мені 55 років, моя найкраща у світі донечка вже вийшла заміж за досить гарного чоловіка і мій зять мені дуже подобається, він гарний чоловік. Нещодавно у моїх діточок народився синочок, мій онук. І діти постійно почали потребувати моєї допомоги. Через те, що вони живуть недалеко від мене, то я спочатку з радістю їм допомагала, адже дуже люблю свого онука. Але з часом, як хлопчик почав підростати, то діти все частіше і частіше почали віддавати мені свого сина та, інколи, залишати його на цілий тиждень. Якщо чесно, то я не розумію такої поведінки свого сина та його дружини, адже вони народжували сина для себе і повинні за ним доглядати самі і якось з ним справлятися. А тим паче, що моя невістка постійно сидить вдома та не ходить на роботу.

І ось нещодавно у мене увірвався терпець і я прийшла до дітей і сказала їм, що вони народжували свою дитину для себе і мають відповідати за неї також самостійно, а не перекладати відповідальність на мої плечі. Я звичайно все розумію, але я прожила вже досить багато і на старості років я вважаю, що заслуговую на відпочинок. Тим паче, що я працюю і достатньо втомлююся на своїй роботі. Тому вважаю, що в мене також необхідно розуміти та поважати мій вільний час. А на свої слова я отримала відповідь, що я ж бабуся, тому повинна сидіти зі своїм онук онуком. Після цих слів я була шокована, просто розвернулася і пішла з їхньої квартири. Я не збираюся сидіти зі своїм онуком через силу. Я хочу це робити тільки тоді, коли вирішу його забрати сама.

Оцініть статтю
Дюшес
Якщо чесно, то я не розумію такої поведінки свого сина та його дружини, адже вони народжували сина для себе і повинні за ним доглядати самі і якось з ним справлятися