Ви позичаєте гроші? Я колись давала в борг тільки друзям чи рідні. Здавалося, рідні люди не обдурять. Свята простота! Після трьох епізодів більше не позичаю.
Перша історія починалася весело. Пішли ми з друзями на шашлики. Моя найкраща подруга, з якою дружила двадцять один(!) рік, попросила положити за неї триста гривень. Я так і зробила. Мені не важко. Подруга обіцяла повернути в кінці місяця. Три роки пройшло: ні грошей, ні подруги!
Друга історія починається з побачення. Мій однокласник знайшов мою сторінку на Фейсбуці. Він покликав мене на побачення, яке пройшло чудово, але чоловіку не вистачило двадцять гривень, щоб заплатити в кафе. Я докинула.
На другому побаченні я знов заплатила невеличку суму. Здається 10 чи 15 гривень. Я не звертала уваги на ці дрібні суми впродовж місяця. Оскільки на побачення ми ходили через кожні два-три дні, сума зібралася велика.
В кінці місяця, я підбиваю підсумок по витратам. Я залишила на побаченнях 1239 гривень! А могла докинути 500 грн і купити нові шкіряні сапоги!
Коли я почала відмовляти кавалеру, він магічним образом зник. На кожному нашому побачені звучала репліка: «Дай, будь ласка, декілька гривень, а я тобі потім віддам. Ти тільки нагадай!» Я соромилася просити назад такий дріб’язок. На це і розрахунок!
Третя історія остаточно відбила в мене бажання щось комусь позичати. Приїхала сестра. Вона одразу потягла мене в магазин за морозивом. Ми в дитинстві придумали одну традицію, якої дотримувалися все життя. При кожній нашій зустрічі їли звичайне біле морозиво. Сестра, на касі, забула карту. Я заплатила за сестру. Мені не шкода 4,50.
Здавалося, маленький, приємний жест. Він не говорить про те, що я маю завжди все купувати сестрі, поки вона в мене гостює. Сестра подумала саме так.
Під час наступної прогулянки, вона взяла цигарки і енергетичний напій. Була зі своєю картою, але, — на диво! — на ній було мало грошей. Я знову заплатила. Далі сестра не заморочувалася. Вона брала свій товар і клала до мого. Обіцяла перевести гроші на карту, але забувала про свою обіцянку, як тільки виходила з магазину.
На четвертий раз, я відмовилася платити за товар сестри. Вона залишилася без цигарок. На мене образилась. Поїхала додому на два дні раніше. Я ні каплі не шкодую про свій вчинок. Чому я повинна купувати цигарки дорослій людині?
З того часу не маю подруги, кавалера та з сестрою спілкуюся рідко.
