Мій чоловік до нашого знайомства був одружений. У нього є дочка, яка живе разом з мамою. Однак чоловік цілком усім забезпечує дитину. Купує їй одежу, взуття, шкільне приладдя, дає гроші на розваги. Софія часто в нас гостює по кілька днів, а часом і тиждень.
Згодом у нас також народилася дитина – син Марко. Коли їдемо відпочивати, то беремо з собою і Софію.
Якось трапилося так, що Софія захворіла. Матір дівчинки почала вимагати гроші на ліки. У цей час в нас не було можливості дати їм гроші. Чоловік порекомендував позичити в когось, а потім він поверне.
Однак дружина розсердилася на нього і почала вимагати, щоб він забрав хвору дитину і виховував її сам. За годину вона привезла дитину. Навіть речей дівчинки не взяла. Так Софія почала жити в нас.
Правда, мала сумувала за мамою, щовечора їй дзвонила і казала, що вона хоче її бачити. Мені було дуже шкода Софію. Як так можна поступати з дитиною? Мама її так дуже травмує? Завдає їй болю. Невже вона цього не розуміє? Вона ж у нічому не винна!
Коли Софія одужала, то пішла в школу. Мама перестріла її на вулиці і забрала ключі від квартири. Мені було боляче за Софію. Що вона пережила в цей момент?
Ми з чоловіком завжди обходили тему стосунків з Софією і її матір’ю осторонь. Ніколи нічого не говорили взагалі про неї погано. Звідки в неї така агресія щодо дитини?
Хоча Софія булав же надто дорослою і все сама чудово розуміла.
Софія так і залишилася жити в нас. Досі не можу зрозуміти її маму, яка по суті до дитини ставилася, як до іграшки, якою в час хорошого настрою можна побавитися, у разі відсутності – кинути. Це ж дуже боляче для дитини. Це пряма маніпуляція, за яку, вважаю, треба карати людей згідно з законом.
Якщо є якісь непорозуміння з чоловіком, то з ним треба це вирішувати, а не втягувати в погані стосунки дітей.
Але вона цього, очевидно, не розуміє. Жаль, що так.
