«Якщо ти прийняв рішення жити з її батьками, то ти автоматично втратив нас, синку! Навіть не смій нам телефонувати чи приїжджати! Для тебе не існує батьків, якщо ти збираєшся жити далі з жінкою, що нас не поважає!»

З Анжелою ми одружилися у дуже молодому віці. Це було кохання з першого погляду, яку на нашу думку повинно було мати лише один вихід – одруження. Вирішили ми жити з моїми батьками, бо у них було більше вільного місця та кімнат, а у мами дружини — маленька, тому коли постав вибір з ким жити (а дві сім’ї запрошували), то я наполіг, щоб переїхати до моїх.

Я чомусь був твердо переконаний, що оскільки я чоловік, то і жити ми маємо у мене вдома. Загалом, не хотів я у прийми йти.

Життя з моїми батьками для мене ніколи медом не було, але я ніколи не думав, що вони влаштують для моєї коханої таке «гірке життя». Щодня я спостерігав, як моя мама знаходить все нові й нові причини, щоб дорікнути Анжелі: «Та хто ж так гладить? Дай сюди, я тобі покажу, як потрібно!», «Ну хто тебе вчив так готувати? Все має робитися з душею, тоді й смачно буде, а не твої помиї!», «Ти можеш менше води витрачати, коли миєшся? Ми за неї також платимо» тощо. Скажу вам чесно, що мені завжди подобалось, як дружина виконує якісь господарські справи й готує вона смачно, тому я був щиро здивований такими докорами.

Я не міг більше терпіти такого відношення до дружини, хоча вона й не просила мене, та я прийняв рішення поговорити з мамою і пояснити її, що мене все влаштовує, тому не варто зайвий раз турбувати її. Мама ж цієї розмови взагалі не сприйняла й сказала: «Та ця вертихвістка голову тобі закрутила! От ти зараз і думаєш, що зготовлене нею смачне!».

Я зрозумів, що з мамою не має сенсу говорити, тому продовжив розмову з батьком, але той навіть нічого подібного чути не хотів, пояснюючи тим, що єдина господарка у цьому домі – мама і тільки вона знає, як повинно бути правильно.

Я все частіше бачив, як кохана плаче й більше не міг на це дивитися, коли я запитав, як я можу допомогти її, то вона просто відповіла: «Переїдьмо до моєї мами!».

Я вирішив, що, можливо, це не така й погана ідея, тоді поставив до відома про це своїх батьків.

– Ах, та вертихвістка ще й тепер хоче додому повернутися! А дзуськи! Хоче, то хай сама повертається, а ти сину подай на розлучення! А якщо вирішиш з нею до них їхати, то ти втратиш нас, синку! Навіть не смій нам телефонувати чи приїжджати! Для тебе не існує батьків, якщо ти збираєшся жити далі з жінкою, що їх не поважає! – промовила голосно мати, а батько тільки підтвердив сказане.

beta.nv86.ru

Залишатися у власному домі після слів батьків я взагалі не хотів, тому вони підштовхнули мене з дружиною до прийняття іншого рішення: почнемо орендувати власне житло, щоб не повторити таку ж історію у її батьків.

Оскільки на той момент, ми ще двоє навчалися, то були змушені шукати рішення, щоб отримати дохід за який можна оплатити орендовану квартиру. Не довго думаючи, я перейшов на індивідуальний план та влаштувався на роботу за спеціальністю з хорошою заробітною платнею.

Рік ми жили сутужно, забувшись про всі свої «хочу» та орієнтуючись тільки на «треба», але через рік ми двоє закінчили навчання й тепер працював я не один. Ми помітили, що можемо спокійно відкладати гроші, тому взяли квартиру на виплат та почали думати про поповнення.

Хоча й минуло вже два роки після моєї сварки з батьками, вони так і не зв’язалися зі мною, хоча я не раз їм телефонував. Надіюсь, що, коли вони дізнаються про поповнення, то їхні думки зміняться.

Анжела ж постійно говорить, що її дуже пощастило зі мною, бо я залишився її опорою та підтримкою, навіть, тоді коли мої батьки говорили мені інше. Я ж не вважаю це подвигом, бо вона для наших стосунків робить набагато більше!

Я щиро горджусь своєю дружиною та сім’єю у цілому, бо ми всього добиваємось самостійно, завдяки любові та повазі! Я не знаю, як складуться мої стосунки з батьками надалі, але я впевнений, що зробив правильний вибір.

Оцініть статтю
Дюшес
«Якщо ти прийняв рішення жити з її батьками, то ти автоматично втратив нас, синку! Навіть не смій нам телефонувати чи приїжджати! Для тебе не існує батьків, якщо ти збираєшся жити далі з жінкою, що нас не поважає!»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.