Тиждень видався напруженим. Була п’ятниця. Після роботи, я як зазвичай, сіла в маршрутку. Ввечері тут не поворохнутися. Місць було обмаль. Тому я швиденько зайняла одне з них, біля вікна. Поруч зі мною, сиділа вагітна молода жінка.
Маршрутка проїхала декілька зупинок. На черговій зупинці зайшла панянка, років під 55, з яскравим макіяжем і пихатим поглядом.
Без жодних вибачень вона почала пропихатися вглиб маршрутки, розпихала ліктями людей. Вона впритул наближалася до нас. Вона кілька разів штовхнула чоловіка, який стояв біля мене.
Чоловік поставився толерантно до вибриків цієї мадам. Жіночка не вгамовувалася. Вирішила переключити свою увагу на вагітну дівчину:
Ну що за народ!Га? Ну як тебе батьки виховали, таку черству? Ти хіба не знаєш, що треба поступатися місцем старшим людям? Ось у мене мігрень із самого ранку мучить, вчора на дачі цілий день пахала…Сьогодні ледве ноги волочу. Але жодна нахаба не пошкодує.
Навпроти дівчини сиділа бабуся, яка весь цей час уважно слухала промову тої “фіфи”. Бабуся вирішила вступитися за вагітну:
Ти що, не бачиш, що дівчинка вагітна? Як так можна?
Захист бабусі тільки роздратував панянку:
Всі через це проходили. Я теж. Жінки в полях народжували, декретів не було, а йшли далі працювати,і нічого.
Бабуся теж не витримала:
«Якщо вам мадам, пощастило народжувати в полі, то Ви загартовані, і можете постояти декілька зупинок, і не зачіпати інших людей!
Панянка повернулася до вікна, і решту маршруту ми їхали у повній тиші.
