У нас все було як і годиться. Вечір, ресторан, столик під вечірнім небом, квіти, коліно й пропозиція руки та серця. А потім моє радісне та довгоочікуване: «Таааааак!» Та так, щоб усе місто та його мешканці почули моє неприховане щастя.
Нам з Олегом по 26 років. Ми обоє працюємо на гарних роботах, отримуємо досить хороші зарплати, їздимо на окремих авто, а нещодавно склали свої заощадження докупи прикинули й задумалися над покупкою квартири в іпотеку великої трикімнатної в самому центрі міста.
Після пропозиції усі думки та плани перевалилися в інше річище. Я страшенно хотіла весілля. Ну знаєте такого, як у дитинстві мріяла. Щоб у гарному вишуканому місці, з усім необхідним декоруванням, квітами, фотозонами. Тамадою та живою музикою. І гостей щоб побільше, нехай усі дивляться на моє щастя й заздрять білою заздрістю. А сукня у мене буде пишна, пишна, така, що нареченому буде важко біля мене стояти, через її пишність.
Після весілля гості нас проводжатимуть до автомобіля. Ми поїдемо назустріч заходу сонцю, весело махаючи руками, широко посміхаючись, а позаду машини гучно метелятимуть старі бляшанки й красуватиметься надпис: «Just Married». Для запрошених свято закінчиться, а для нас лише розпочнеться, бо попереду медовий місяць у Греції. Як же я мрію там побувати. Шикарний готель, вишукані страви, архітектурні пам’ятки, місцевий колорит.
А потім ми повернемося додому, отримаємо красивезні фото зі свого особливого дня, замовимо найкращу світлину для друку на холсті й повісимо у спальній кімнаті своєї новенької власної квартири.
У моїх думках та планах все здавалося таким простим. Проте сувора реальність опустила мене на землю. Варто було лише дізнатися ціну за ресторан, обручки та весільне вбрання. Гроші у нас закінчилися ще на ресторані я вже мовчу про медовий місяць.
Якщо відмовитися від своїх планів на квартиру, то цілком реально влізти в бюджет весілля. Олег був не проти, для нього важливо аби дівчина була задоволена. Я ніби також з легкістю відпустила мрії про власне помешкання на противагу можливості влаштувати грандіозне свято, але пізніше у моє життя прийшла вона…Жаба.
Жаба душила мене кожного вечора, як тільки я починала планувати весілля. Коли я бачила ціни на запрошення, квіти, серветки, торт, музику й решту, жаба не давала мені спокійно спати. Вона сиділа на моїх грудях й ніби повторювала: «Весілля минуче, квартира назавжди».
Поки наші рідні та друзі виглядали запрошення та підбирали образ на майбутнє весілля, ми з Олегом одягли звичайні джинси з футболками й пішли розписалися. Лише удвох, без зайвої метушні, тамади, музики й гостей. Потім зайшли до супермаркету, купили мівіну швидкого приготування, сосиски та шампанське. З цими покупками відправилися у власну квартиру – святкувати.
Правда це не була велика трикімнатна квартира у центрі міста. Ми обмежилися однокімнатною на околиці міста. Зате не потрібно переплачувати, брати кредити та поручителів. Цей день став для нас особливим і без гучного святкування.
Щодо медового місяця все склалося якнайкраще. Напередодні я зателефонувала до своєї бабуні. Вона жила у селі неподалік озера. Старенька підготувала для нас свою найкращу кімнату, збила перину, потріпала подушки. Розтопила лазню, наповнила балію холодною водою. На плиті залишила смажену картопельку, а на столі – свою фірмову наливочку із вишні. Сама втекла до сусідки на кілька днів, щоб ми могли насолодитися своїм медовим місяцем наодинці.
Так добре ми вже давно не відпочивали. Що хочу вам сказати, це звісно не Греція зі своїми 5-тизірковими готелями та місцевими пам’ятками архітектури, але й у селі відпочинок, що треба!







