Одного разу я стала свідком досить неприємної історії. Це була неділя – вихідний. Зранку я забігла до супермаркету, щоб купити деякі продукти. У моєму холодильнику «миша повісилась». Взявши все необхідне уже стояла у черзі на касі, коли побачила її. Приємна сивоволоса бабуся з щирою посмішкою та згорбленою спиною стала у чергу позад мене.
Без зайвих роздумів я одразу пропустила стареньку вперед. Вона подякувала мені й ми помінялися місцями. Раптом бабця занепокоєно почала переглядати свої покупки й пригадала, що забулася купити цукор:
-Ой, лишенько, стара моя голова. Я про цукор забулася. Ставайте у чергу, а мені доведеться повернутися – звернулася до мене вона.
–Не хвилюйтеся, бабусю, я принесу вам цукор.
Пошуки потрібного продукту зайняли у мене не більше 3 хвилин, коли ж я повернулася побачила таку картину. Якийсь чоловік середніх років безцеремонно прибрав бабусині покупки в сторону, а сам просунувся повз неї й почав викладати свій товар, а було його чимало. Нам доведеться добрих пів години чекати поки їх проб’ють.
Мене така злість взяла, що я одразу накинулася на цього нахабу. Він навіть не подивився в мою сторону. Сказав, що поспішає й немає часу пропускати якихось там старих. Цю розмову почув охоронець. Він підійшов до каси, згорнув покупки чоловіка назад до візка і відвіз його в сторону. Після чого звернувся до нас з бабусею й наказав проходити до каси.
Звісно той чоловік верещав, що цього просто так не залишить, погрожував охоронцю, але нічого не домігся. Розлючений він вийшов із супермаркету, а ми зі старенькою спокійно розрахувалися.
Сподіваюся, що охоронець зумів провчити того невігласа й він хоч трішки задумається над своєю поведінкою.
