До дня народження свекрухи залишався місяць, а тому Яна знервовано шукала для неї якийсь подарунок.
А це дуже не легко, бо ж свекруха весь час не задоволена Яною. Що би та не подарувала, Олені Романівній не подобалось та весь час вона ходила та сварилась, що така вже в неї невістка нікудишня, що навіть елементарний подарунок не може вибрати.
Не те, що її люба донечка Аліна. Що б не подарувала – все Олені Романівні подобалось. Тож Яна мала гарно постарались, щоб задовільнити свою свекруху на її день народження. Вже і в інтернеті дивилась, і і подруг запитувала. Та всі казали одне і те ж.
“Свекрусі важко догодити. Подаруй прикраси якісь, сукню красиву, або сервіз. Або ж якусь техніку цікаву”
Та але в Олени Романівни того повно є. Та й навіть якби і не було, вона б все одно не оцінила б.
Але одного разу Яна натрапила на генеалогічне дерево в інтернеті. З дерева компанія робить під замовлення. Поговорила з чоловіком і той підтримав ідею Яни.
Замовили все, рамки під фото були також на замовлення по мірках зроблені. Залишалось лише дочекатись прибуття замовлення та якось дістати всі фото родичів, щоб свекруха не помітила.
Але з цим розібрався Єгор, чоловік Яни. Тому фото його дідуся з бабусею, та прадідуся і прабабусі були отримані, а Олена Романівна нічого не запідозрила. Були, правда, в цьому дереві і порожні рамочки для фото, адже що Яна, що Аліна були вагітними. Тому там ще потім будуть фото. А може і ще діти будуть колись.
Прийшов день ікс. Всі вже подарували подарунки свекрусі, прийшла черга Яни дарувати свій подарунок. Олена Романівна була скептично налаштована, проте, коли побачила це дерево, то заплакала. Її так розчулив цей подарунок, що вона навіть обійняла міцно невістку, яку весь час не любила.
– Я завжди хотіла фотографії батьків та бабусі з дідусем якось поєднати. А ти таке чудо зробила. Дякую тобі, сонечко! І вибач за всі ті дурниці, які я колись тобі говорила.
Яна була неймовірно задоволена, що нарешті Олена Романівна задоволена подарунком. Так жінки помирились та стали жити мирно.
